Українське письменство

Слід відзначити ще одну непогодженість у викладі дослідника. Говорячи про епістолярний стиль Гоголя-батька, С. Дурилін називає його стилем «преувеличенной почтительности, переходящей в подобострастие, столь характерное для польского и украинского шляхетства». Але з другого боку він же нотує в листах В. О. сентиментальну афектацію «карамзинской эпохи»: «своей невесте он писал как какой-нибудь несчастный Эраст из томной повести второстепенного карамзиниста». Нам здається, нема потреби, з’ясовуючи стилістичні особливості гоголівських листів, звертатися до звичаїв польського шляхетства. В кінці XVIII — на початку XIX в. Лівобережна Україна переймала моди з російської півночі.

Дальші розділи досліду С. Дуриліна присвячені хронічному безгрішшю гоголівської Василівки. Старанно визбирано все, що свідчить про недостачу грошей в ніжинський період життя М. В. Гоголя, принотовано і влучно схарактеризовано його перші петербурзькі враження — його «изумление» и «страх человека», выросшего на натурально-хозяйственном изобилии… перед городской дороговизной», нарешті, уважно розглянуто питання про ставлення Гоголя до матері і до свого родового гнізда. Дурилін наводить літературу питання: згадує статтю Н. О. Білозерської, що була цілим актом обвинувачення проти письменника — «бездушного», «невдячного» егоїста, посилається на статтю А. Чернецької, що ладна була докоряти матері, яка «допускала сына до крайней нужды, ссылаясь на свою бедность, а между тем она вовсе не была бедна», притягає свідоцтво Трохимовського («К. ст.», 1888, VII), а потім, після детальної аналізи характеру й умов земельного господарства Василівки, приходить до висновку, «что в тех экономических условиях, в которых, согласно с общими основаниями крепостного хозяйства 20 гг., существовало заурядное помещичье хозяйство Васильевки, М. И. Гоголь часто не могла, а не не хотела удовлетворять многих требований сына». 20-і і 30-і роки XIX в. були періодом найнижчих цін на хліб, при млявості торгівлі, дорожнечі, а інколи й відсутності кредиту, одночасові великі витрати, що їх робив письменник, загрожували руйнацією цілого господарства.