Історія однієї істерії
- Автор: Потанина Ирина Сергеевна
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Зелений Пес
- ISBN: 978-966-2938-59-3
- Жанр: Иронические детективы
Электронная книга - «Історія однієї істерії». Краткое содержание книги:
Не сумуйте, все це чекає на вас і в новому романі, останньому з цього циклу. А на додачу — ще безліч не менш цікавих персонажів: унікальний письменник Хомутов і його лиховісний з вигляду друг-глухонімий, видавець-ідеаліст, що перебуває в полоні власних ілюзій, неперевершена режисерка молодіжного театру «Сюр» з безліччю найкумедніших дивацтв і її вихованці, такі, як голомоза, та не позбавлена шарму дівчинка на прізвисько Тигра, трішки нервова Ксенія, її подруги Лариса з Аллою, що полюбляють чомусь таємниче зникати, й нарешті, причина всіх нещасть цих дівчаток — талановитий і демонічний Кирило… Чого вони всі накоять цього разу, ми переповідати не будемо. Але повірте: пригоди, які ви переживете з ними разом, такі само захопливі, як і в попередніх книжках циклу.
«Підозріло цікава дівчинка ця Тигра. Може, вона зумисне обстригла все волосся, щоб думкам легше було проникати в голову? Треба запропонувати сестриці таку зачіску. От ненька зрадіє!». Так я подумала, відволікаючись не знати навіщо від процесу розслідування.
— Гаразд, з’ясуємо. В будь-якому разі дякую, — сказала я насамкінець нашої виробничої наради.
— А далі? — не вгавала Тигра. — Що тепер мені робити?
Ще кілька хвилин тому подібна настирливість викликала б у мене роздратування. Але тепер наша співпраця вже не здавалося пустою грою, спрямованою на приборкання Тигри. Тепер у діяльності дівчинки з її нестандартним підходом до найзвичайнісіньких речей вбачався певний сенс. Ет, і де б його знайти те добродійне річище, яким Тигрині енергію та кмітливість вдалося б скерувати до гідного застосування…
— О! — радісно вигукнула я, раптом здогадуючись. — Тобі до снаги доволі складні доручення?
— Незадоволена, але готова. Інших від вас чекати марно, — Тигра відчула моє приязніше ставлення й почала поводитися ще розкутіше.
— Не викаблучуйся, — про всяк випадок прикоротила я, — а слухай завдання. Напередодні свого зникнення Алла по телефону сварилася з якимось молодиком.
— Знаю. Тільки, чому саме з молодиком?
І знову Тигрин підхід здався мені грамотнішим за мій власний. Необхідно розглядати всі варіанти, не припускаючи штампів у тлумаченні фактів.
— Я вважала, що молода Алла навряд чи лаятиметься зі старим чоловіком, — завважила я за потрібне все-таки пояснити. — Але твоя правда. Може, й не з молодим. Щодо нього відома тільки статева приналежність.
— А може, він був жінкою з чоловічим голосом?
Схоже, математична пристрасть до точних формулювань поступово переростала в Тигри у елементарну шкідливість.
— Не будь занудою. Навіть якщо він був жінкою з чоловічим голосом… — тут на мене зійшло осяяння. — Стоп! Адже в Зінаїди Максимівни дуже гучний чоловічий голос. Ти розумієш!?
— Поки що ні, — спокійно, точно й даремно поінформувала мене Тигра.
— Ну, й навернула ти тут теорій! — я обвинуватила співрозмовницю в плутанині, яка тут зчинилася. — Тепер доведеться з’ясовувати. Усе це, звісно, маячня, та перевірити слід. Але твоє завдання від цього не змінюється. Потрібно довідатися в дівчаток із гуртожитку, що це за жінка з чоловічим голосом, схожа на чоловіка невизначеного віку й ще Бог знає, на що… Загалом, довідатися, хто крутився навколо Алли, хто міг викликати в дівчинки стільки роздратування. Розумієш?
— Спробую потріщати, — не надто впевнено зреагувала Тигру, закидаючи до рота чергову подушечку жуйки.
— Нервую, — пояснила у відповідь на мій докірливий погляд. — Тільки одну маленьку жувачечку, та й усе. Ок?
Я тільки руками розвела.
Ось і вір цим тінейджерам!
— А як перевіряти, від кого записки?
— Не соромлячись.
Відчувалося, що дівчинка жахливо собою пишається.
Ще б пак! Її гіпотез не спростовували, не висміювали, обіцяли перевірити… Виходить, ці гіпотези чогось та варті! Виходить, не марно вона, Тигра, вважала себе розумною. Попри дядькові шпильки та сумні зітхання батьків.
Тим часом я впевнено рушила сама і, відповідно, скерувала Тигру назад до столика Шумилова. Новоявлена помічниця нагадала, що ми мусимо підпливти до столика Зінаїди Максимівни.
— Пізніше підпливемо.
За столиком у Шумилова тим часом, зважаючи на все, панувала напруга.
— Я б усе-таки наполягав на виконанні мого плану, — вперто вивчаючи кавову гущу в давно спорожнілій філіжанці, говорив Шумилов.
— У такому разі вам все-таки варто пошукати іншого виконавця. Я впевнений, що запропоноване мною дасть значно більше результатів, — не відриваючи погляду від своїх черевиків, відповідав Георгій.
І все-таки Шумилов із Георгієм були жахливо схожі. Однакові манери, однакова затятість, однаково напружені м’язи облич і випнуті підборіддя.
— Катю, дозвольте залучити вас, — Шумилов хапався за мене, як за рятівну соломинку. — Ми тут обговорюємо подробиці наших дій… Я вважаю, що необхідно встановити, кому дзвонила Алла ввечері перед своїм від’їздом. Зателефонувати на АТС, попросити, щоб зрозуміли наше становище, дати хабара…
Видно, все-таки справа посувалася не настільки погано, раз джентльмени, як і ми з Тигрою, дійшли до обговорення цього пункту.