Політика «воєнного комунізму» зазнала поразки. Життя робітників у державі, створеній ними, так і не стало кращим. Проте в другій половині 1920-х років НЕП Леніна також спіткала невдача.
Теоретично, ринок був вільним. Однак на практиці держава ніколи не давала йому спокою. Посадовці, свідомі того, що підприємці отримують прибуток від продажу зерна, постійно перешкоджали їм, поширюючи агресивну пропаганду «проти спекулянтів» та хитросплетении регулюванням цін. Встановивши високі ціни на промислові товари й низькі на сільськогосподарську продукцію (так звані «ножиці» цін), уряд спричинив дисбаланс. Деякі торгівці намагалися купувати зерно за низькими державними цінами, інші — за високими, «приватними». Багато селян, яким пропонували тільки низькі ціни, взагалі відмовились продавати. Натомість вони, цілком логічно, вирішили притримати зерно — годувати ним худобу або дочекатися підвищення цін.
Нова криза стала шоком. Після голоду 1921–1923 років запаси продовольства поступово поповнювали. Неврожай зерна в 1924 році знову призвів до голодування, проте селяни могли прохарчуватися картоплею, буряками, й до того ж у них була худоба. Мораторій на продрозверстку, котрий все ще діяв, означав, що в селян не зникла мотивація для сівби наступної весни.[279]
Але в 1927 році ситуація знову стала напруженою. Того року держава отримала (згідно з її власними ненадійними методами підрахунку) 5,4 мільйона тонн зерна. Однак державні продовольчі розподільники, котрі видавали суворо регламентовану кількість хліба робітникам та державним службовцям у містах, нарахували 7,7 мільйона тонн.[280] За результатами вивчення політичних настроїв населення, ОПТУ повідомляло про «сутички й сварки» в чергах за продуктами по всій території СРСР. В одному таємному звіті цитували дружину робітника: «Весь день витрачаю тільки на 10 фунтів борошна, а коли чоловік приходить з роботи додому, то вечеря не готова». Деякі зі скарг мали загрозливо політичний характер. У Твері міліція знайшла оголошення із закликом до страйку: «Нема масла, борошно стало доступним тільки щойно, немає гасу, нас обдурили».[281] Пауль Шеффер, кореспондент газети «Berliner Tageblatt» у Москві, повідомив про черги перед магазинами по всьому Радянському Союзу та напрочуд високі ціни на продовольство. Він зловісно підсумував: «Становище нагадує зиму 1917 року в Німеччині».[282] Юджин Лайонс, який нещодавно приїхав до Москви як кореспондент «United Press International», також описав черги, що він побачив взимку 1927–1928:
Усюди довжелезні черги, котрі тягнуться від дверей магазинів, у них стоять переважно жінки. В очікуванні, люди видихають тепле повітря, котре хмаринками нависає над чергою. Терплячі, вперті, вони рідко нарікають... Хліб, який переважає в дієті пересічних росіян, став «дефіцитним продуктом».[283]
вернуться
276
ДПУ (Державне Політичне Управління) — спеціальна служба, створена постановою ВУЦВК у березні 1922 року в складі Народного комісаріату внутрішніх справ УСРР. З листопада 1923 року — складова ОГПУ (Об’єднаного державного політичного управління) при Раді народних комісарів СРСР. Обидві назви і досі часто використовуються, щоб описати таємну поліцію в цю епоху, перш ніж у 1934 році їх знову було перейменовано. Для спрощення й полегшення розуміння в цій книзі використовуються визначення ОГПУ та ДПУ.
вернуться
277
Lynn Viola, V. Р. Danilov, N. A. Ivnitskii and Denis Kozlov, The War Against the Peasantry, 1927–1930: The Tragedy of the Soviet Countryside, trans. Steven Shabad (New Haven, CT: Yale University Press, 2005), 22–3.
вернуться
278
Elena Osokina, Our Daily Bread: Socialist Distribution and the Art of Survival in Stalin’s Russia, 1927–1941, trans. Kate Transchel and Greta Bucher (London and New York: Routledge, 2005), 16.
вернуться
279
ЦДАВОУ, 337/1/8085 (1929), 61–76.
вернуться
280
E. H. Carr and R. W. Davies, A History of Soviet Russia: Foundations of a Planned Economy, 1926–1929, vol. 1 (London: Macmillan, 1978), 943, таблиця 7; Kotkin, Stalin: Paradoxes of Power, 662.
вернуться
281
ЦА ФСБ РФ, 2/5/386 (1928), 1–3, 15–45, цит. Viola et al., The War Against the Peasantry, 34–44.
вернуться
282
Paul Scheffer, Seven Years in Soviet Russia, trans. Arthur Livingstone (New York: Macmillan, 1932), 64.
вернуться
283
Eugene Lyons, Assignment in Utopia (New York: Harcourt, Brace, 1937), 97.
