Червоний Голод. Війна Сталіна проти України

Сила заможного господаря, підсумував Сталін, криється в існуванні великого господарства. Великі господарства мали вищу продуктивність праці й частіше використовували новітні технології. Іванісов спостерігав ту саму проблему: найуспішніші господарі багатіли та нагромаджували більше землі, з якої отримували вищі врожаї. У такий спосіб вони ставали ідеологічними антагоністами, «куркулями».

Що з цим робити? Через свою ідеологію Сталін не міг дозволити успішним фермерам розширювати земельні наділи та розбудовувати міцні господарства — так, як це історично відбувалося в інших країнах. Це — неприйнятно й неприпустимо, щоб у комуністичній країні існували великі землевласники чи бодай багаті фермери. Але Сталін також розумів, що переслідування заможних селян не призведе до зростання виробництва зерна. Його висновок: єдиним вирішенням проблеми є колективне господарювання: «Об’єднання малих і дрібних селянських господарств у великі господарства ... це єдиний для нас шлях».[302] СРСР були потрібні великі державні ферми. Селяни повинні відмовитись від власної землі, об’єднати ресурси й вступити до таких господарств.

Як зазначено вище, перші нечисленні колективні господарства заснували в 1918–1919 роках, проте такий досвід не набув поширення. Водночас колективне господарювання відповідало кільком марксистським постулатам і мало прихильників у Комуністичній партії, тому від ідеї колективізації ніколи не відмовлялися. Дехто сподівався, що створення колгоспів — колективних господарств із колективним правом власності — пролетаризує хліборобів, перетворить селян у робітників із заробітною платнею, і вони почнуть думати й діяти як робітники. Під час обговорення цього питання в 1929 році один із прихильників колективізації пояснив, що «великий колгосп, як усі знають, має стати типом економічного виробництва, подібним до наших соціалістичних заводів та державних господарств».[303] Пропаганда колективізації також віддзеркалювала радянський культ науки і техніки, віру в те, що новітні технології, підвищення продуктивності праці та застосування методів раціонального управління вирішать усі проблеми. Землю і сільськогосподарський реманент буде усупільнено. Для більшої ефективності тракторами й комбайнами розпоряджатимуться державні машинно-тракторні станції (МТС), котрі позичатимуть машини колективним господарствам, відповідно до їхніх потреб.