Контрольний укол
- Автор: Дубинин Иван
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Мультимедійне видавництво Стрельбицького
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Контрольний укол». Краткое содержание книги:
— Не переживай, — заспокоїв мене Ігор, — він і мене допитував. Дійшлий такий, нудний. Він всіх підозрює. Така у нього робота. Ти ж її не вбивав? — раптом в лоб запитав мій захисник.
— Ні! — перелякано завірив я.
— Ну і все! Чого тобі боятися?
— Хочу поговорити з Конєвою, хай розкаже, що вона йому наплела. Ігорю, ти не допоможеш мені дізнатися її адресу?
— Так у Людмили Миколаївни запитай, у неї, напевно, десь є.
— Не хочу світитися: раптом слідчий дізнається — ще більше діставатиме.
— Гаразд, зранку зроблю.
— Тільки обережно, придумай що-небудь.
— Та не хвилюйся ти, все буде як годиться. Врятуємо тебе від в'язниці! — він засміявся і стукнув мене підбадьорливо по плечу.
Ігор слова свого дотримав. І вранці, затримавшись після п'ятихвилинки, пішов до кабінету старшої медсестри. Через деякий час, відкликавши мене убік (оскільки в ординаторській була Риндіна) вручив мені листок із жаданою адресою.
— Дякую, — зрадів я. — А вона запитувала, нащо тобі це?
— Звичайно!
– І що ти сказав?
— Сказав, що тебе садять у в'язницю і лише у цієї хворої є неспростовні докази твоєї непричетності! — в його очах виблискували смішливі іскорки, він потішався над моєю наївністю.
— Та кинь дуріти, — я зробив вигляд, що образився.
— Запам'ятай, Василю Васильовичу, — Ігор прийняв серйозний вигляд, — якщо хочеш чого-небудь досягти, дізнатися — особливо у жінок — ніколи не кажи прямо, що тобі потрібно. Як там у Карнегі? Кращий спосіб змусити людину щось зробити — це влаштувати все так, щоб вона сама захотіла того ж!
– І навіщо тоді Людмилі Миколаївні, за Карнегі, адреса нашої хворої? — мені була незрозуміла його логіка.
— Я конфіденційно повідомив її, — мій наставник був гордий своєю вигадкою, — що приходили родичі Конєвої, лаялися, погрожували написати на нас і, в першу чергу, на старшу медсестру скаргу в міський відділ охорони здоров'я. Мені потрібно переговорити з нею, залагодити конфлікт.
Так, Ігоря є за що любити жінкам! Він в їхніх очах виглядає благородним лицарем. Якби ж тільки Людмила Миколаївна знала, для чого і кому насправді потрібна ця адреса!
РОЗДІЛ 20
Трудовий день у відділенні почався для мене вдало. По-перше, швидко вирішилося питання з адресою Конєвої, і я планував уже сьогодні ввечері переговорити з нею. А по-друге, ми з Вікою зробили обхід, що принесло мені задоволення, тим паче, що важкохворих у моїх палатах не було.
Я хотів ще поговорити з Вікторією про майбутню зустріч з Конєвою, але, поки я писав щоденнички в ординаторській, дівчина кудись зникла, проте не було й Світлани, навіть санітарок.
— Вони у старшої медсестри, — пояснила хвора, котра чекала якоїсь процедури.
Незабаром усією юрбою, спантеличені, вони вийшли з кабінету. Згодом я підійшов до Вікторії.
— Навіщо це вас старша збирала?
Віка виглядала розгубленою і трохи скривдженою.
— Та, розумієте, Василю Васильовичу, у хворих почали зникати гроші, коштовності.
— А ви-то тут до чого?! — вигукнув я, ніби це мене звинуватили в крадіжці.
— Вона не говорить, що це ми, але попередила про всяк випадок. І наказала спостерігати за хворими.
Я завжди гублюся у таких випадках. Як довести, що ти порядний? Та й чому це треба доводити? Було неприємно, що завелася, як міль у шубі, така людина серед хворих або медперсоналу, яка спокушається на чуже добро. Хоча пацієнтам і не дозволяється в палаті зберігати цінні речі, але як бути жінкам без обручки чи сережок? Та й без дещиці грошей, щоб докуповувати що-небудь у буфеті до мізерного лікарняного пайка.
— Гаразд, не переживай, — сказав я, щоб відвернути Віку від сумних думок. — Ти сьогодні увечері що робиш?
— Ой, ми сьогодні йдемо до маминої сестри на день народження, — винувато відповіла дівчина.