Печатка Святої Маргарити
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #2
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-001-9
- Жанр: Исторические приключения
Электронная книга - «Печатка Святої Маргарити». Краткое содержание книги:
Виконуючи завдання, Марко опиняється у вирі нових, сповнених небезпеки пригод. Йому належить пройти майже втраченим за віки слідом, не загубити самого себе, дати відсіч підступам ворогів та зберегти віднайдене кохання…
Лора Підгірна — випускниця історичного факультету Кам’янець-Подільського університету, журналістка та громадська діячка, автор проекту «Літературний туризм». Представлений роман є продовженням її успішного дебюту — українського історичного вестерну «Пригоди Марка Шведа. Червона Офелія» (2017 р.)
Марко струсонув головою. Він все ще думає про таке. Значить, досі не навчився бути безжальним. Не зачерствів остаточно. Так… Але якою ціною такі, як Клопенко і Баюрний, розплачуються за збережене власне життя і життя своїх родин? Чи не занадто дорогою? Хіба десятки життів інших, які загинули через їхній вибір, не занадто велика ціна? Чи інстинкт самозбереження вищий понад усе в цьому світі?
Намагаючись не шуміти, вибрався з ванни. Гм… Це його робота. Господи, прости.
Хіба він сам обирав собі долю? Він тільки намагається бути вірним тому, що обрав, от і все.
Марко намацав срібну ладанку на грудях. Навіть попри те, що він роками не доходив до храму і востаннє опинився там під час власного вінчання кілька днів тому, він знав, що вірує. Одягнув на палець обручку, яку вдень почепив на ланцюжок. Ніхто, крім вузького кола своїх, не має знати про Елізабет. Про те, що вона є у нього. Що вона його дружина. Відтепер це ще одне його особисте слабке, вразливе місце…
Ледь чутне, по-дитячому миле сопіння Лізи під здоровенною ковдрою змусило залишити усі ці похмурі думки за дверима спальні, розчинитися у солодкому, розлитому повітрям умиротворенні.
Вклався поряд. Як же добре отак випростати тіло… Біль у плечі наче попустило. Присунувся ближче, не наважуючись порушити Лізин сон. Та вже за мить притулився до її теплої спини, торкнувся губами шиї, вдихаючи запах шкіри, згорнув її в обійми. Від того вона прокинулась, повернулася до нього. Притулилася щокою до грудей.
— Марку…
— Налякав? Мила моя!
— Ні…Я навіть уві сні чекала, що ти скоро будеш.
Він зітхнув, але вже не від ниючого болісного відчуття у плечі, а від бажання, що охопило його.
— Ти так міцно спала… — прошепотів винувато. — Скучив… скучив за тобою.
* * *
Вранці, наче по лише йому відчутній команді, Марко розплющив очі. Сам не розумів, чому раптом прокинувся. За вікном вже світало. Ліза спала, пригорнувшись до нього. І щось немилосердно муляло в бік.
Він провів рукою по зібганому простирадлу… намацав щось схоже на цеглину — тверде, із гострими кутами. Обережно однією рукою витягнув з-під ковдри… книгу. Це справді була книга — велика і товстезна, з обрамленими мідними наконечниками кутами. Історія Англії та Шотландії. Та сама книга, яку він колись читав для Елізабет у садку її батька в Константинополі.
Марко усміхнувся собі під ніс: певно, вона читала її перед сном. Дивно, чому вона привезла саме цю, а не якусь іншу — меншу й не таку важку.
Від його маніпуляцій з книгою Ліза прокинулась, обійняла його, поцілувала у підборіддя.
— Привіт…
— Доброго ранку, кохана! — усміхнувся він. — Ось на чому ми цієї ночі спали… — розсміявся, демонструючи їй однією рукою «Історію Англії та Шотландії». — Тільки-но знайшов у нашому ліжку, уявляєш? Колись дитиною вірив: якщо розгорнути книгу на потрібній сторінці та покласти її під подушку, то за ніч необхідні знання самі перейдуть до голови… Але як на мене, такий талмуд покласти під бік — це вже занадто. Намуляла немилосердно оцими гострими кінцями… Лізо, то якесь англосаксонське повір’я?
Елізабет зайшлася сміхом.
— От вигадаєш таке! Я привезла цю книгу для тебе!
Марко з подивом подивився на дружину.
— Та вона важить, як кілька цеглин! І ти її із самого Константинополя везла у валізі!
— Я за ці дні геть забула про неї… — винувато усміхнулася Елізабет. — А вчора, коли ти поїхав, розбирала речі і знайшла. Аби знову не забути, поклала на ліжко, а потім заснула….
— Ні… я розумію, це, звичайно, романтично, — проказав Марко, сміючись. — Ми її читали, коли познайомились, і все таке… Але ж вона така важелезна!
— Романтика тут ні до чого, — заперечила Елізабет. — Її попросив передати тобі мій батько. Сказав, що це важливо… — вона багатозначно подивилася на Марка. — Ти ж знаєш, він даремно такі речі не говорить. Подивись, там має бути закладка, Марку, ближче до середини…
Він зачудовано подивися на Лізу, зручніше підмостив подушку під спину, не випускаючи її з обіймів, підсунув книгу до себе.
— Ну… що там? — нетерпляче поцікавилася вона. — Батько казав, що коли ти прочитаєш, то усе зрозумієш…
Марко перегорнув кілька сторінок. І справді, ближче до середини книги побачив срібного хреста завбільшки із його вказівний палець.