Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Критика » Українське письменство
Українське письменство - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Українське письменство

Электронная книга - «Українське письменство». Краткое содержание книги:

У виданні вперше зібрано більшу частину праць із літературознавства та історії нашого письменства, що вийшли з-під пера Миколи Зерова (1890—1937) — видатного українського вченого, поета і перекладача, чий творчий доробок, за словами Євгена Сверстюка, залишається монолітним і дорогоцінним уламком храму української культури.
1 ... 406 407 408 409 410 411 412 413 414 ... 747
Перейти на страницу:

Євген Павлович Гребінка (1812—1848) — найкращий із українських байкарів, що писали в добу Котляревського та Квітки. Народився в Пирятинському повіті на Полтавщині р. 1812-го; освіту дістав у Ніжинській гімназії вищих наук князя Безбородька (там, де й Гоголь), а потім учителював у Петербурзі, одночасно беручи участь і в російській журналістиці. Літературній роботі віддався замолоду, іще в Ніжині, на шкільній лаві почавши перекладати пушкінську «Полтаву» українським віршем. Російською мовою він написав драматичну поему «Богдан Хмельницкий», «Рассказы пирятинца» та історичну повість «Чайковский», потім перекладену на українську мову. В українській літературі найбільше заслужений своїми байками та щирими своїми заходами коло українських видань. Р. 1839-го Гребінка надумався при російському журналі «Отечественные записки» видавати український додаток і для того почав листуватися з різними українськими авторами; гаряче підтримували його заходи Квітка та Шевченко. Але дозволу на додаток не дано, і весь зібраний матеріал Гребінка випустив однією книжкою (альманахом) під назвою «Ластівка». Умер Гребінка в молодому ще віці, р. 1848-го.

Тарас Григорович Шевченко (1814—1861) — центральна постать української літератури 40—60-х рр. Син селянина-кріпака, родом із Звенигородщини, потім двірський слуга свого дідича, потім малярський учень. Викуплений на волю з ініціативи гуртка художників та поета Жуковського в квітні 1838 р., став одним із учнів знаменитого в свій час Брюллова. Закінчив Академію Мистецтв із званням «свобідного художника». Заарештований 1847 р. в зв’язку з Кирило-Мефодіївською справою, був відданий у солдати і засланий до Оренбурзького краю за свої революційні вірші. Оренбурзька справа 1850 р. ще погіршила його становище і закинула його до Ново-Петрівської фортеці, де він пробув до серпня місяця 1857 р. Останні свої роки прожив у Петербурзі, тільки один раз навідавшись на Україну р. 1859-го. Поетична творчість Шевченкова початковою датою має р. 1838-й. Перші писання поетові — балади, пісні та «думи» (поезії найбільше на історичні теми, як «Тарасова ніч», «Іван Підкова») зложили перший його збірник «Кобзар» 1840 р. Поповнений поемою «Гайдамаки» та деякими новими речами, «Кобзар» (з додатком: «Чигиринський») вийшов удруге р. 1844-го. Революційні поезії («Кавказ», «Сон» та інші) зложили альбом «Три літа» (1845). Окремо стоять невеличка збірочка лірики «У казематі» (1847) та «захалявні» книжечки, писані на засланні (1847—1850). Поетична творчість Шевченкова останніх літ дала ряд блискучих ліричних поезій і дві поеми: «Неофіти» та «Марія». Назва першої книжки «Кобзар» засвоєна і всій іншій поетичній спадщині Шевченка, фігуруючи в найостанніших виданнях його творів. Крім поезій, від Шевченка зосталися ще російські повісті та «Журнал» (щоденник), розпочатий в Ново-Петрівськім і закінчений по приїзді до Петербурґа.

Пантелеймон Олександрович Куліш (1819—1897) — поет, повістяр, етнограф, історик, літературний критик — народився 26 липня 1819 р. в м. Воронежі Глухівського повіту на Чернігівщині, учився в Новгород-Сіверській гімназії, а потім був вільним слухачем Київського університету. До літературної роботи став 1839—40 рр., написавши низку оповідань з народних переказів, історичний роман «Михайло Чарнишенко» та поему «Україна» (1843 р.). Р. 1847-го в справі Кирило-Мефодіївського братства заарештований і висланий у Тулу, де пробув три роки. Амністію і право друкуватися дістав з початком нового царювання. Кінець 50-х і початок 60-х рр. були порою найпродуктивнішої діяльності Куліша як ученого, літератора і видавця (роман «Чорна рада», праця над текстами та біографією Гоголя, етнографічний збірник «Записки о Южной Руси», альманах «Хата», статті в «Основі» тощо). В 70-х рр. Куліш випускає свою «Историю воссоединения Руси», де, повставши проти ідеалізування козаччини, гудить і ганьбить всю українську літературу та громадський рух. Це і призвело до самотності Куліша протягом досить довгого часу. Останні роки життя він присвятив перекладній роботі, розвиваючи і пристосовуючи до нових завдань українську мову (переклади Шекспірових трагедій та комедій, німецьких поетів, Байрона тощо). Умер Куліш у хуторі Мотронівці Борзенського повіту 2 лютого 1897 р.

1 ... 406 407 408 409 410 411 412 413 414 ... 747
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)