Щоденники дракона
- Автор: Поляков Валерий
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Видавець Карпенко В.М
- ISBN: 966-7833-80-1
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Щоденники дракона». Краткое содержание книги:
Оскільки в книзі йдеться про цілковито незнаний нами світ, автор широко застосовує зрозумілі для сучасного читача терміни і поняття (включаючи назви предметів, міри довжини і т. п.), які допоможуть легко стежити за перебігом описаних подій, не користуючись чисельною довідковою та історичною літературою по планеті Нілмар.
Плавно котиться святковий день. Наближається вечір. Молодим скоро відправлятися у весільну подорож. Їх чекає житло на Оранб. Якийсь час вони проведуть там, а тоді повернуться до Школи.
Ось і захід сонця. Звучать труби і Ламеніль веде під руку Маарі до просторового переходу. Перед завісою перлистого туману вони обертаються й махають на прощання друзям. Просто перед ними — Равеш. Він сміється та кидає Маарі блакитну, з білою серцевиною квітку, що зірвав сьогодні на тому самому місці, де вони вперше зустрілися більше, ніж з десяток років тому.
Останній крок двором Школи стає для молодих першим кроком по поверхні срібного місяця. Ось вони вже й на місці.
Серед пагорбів з мармуру та білого піщанику, заховалася тиха долинка. Долинкою тече струмок, з веселим дзюркотом перебігаючи від камінця до камінця. Його береги поросли величезними, до п'яти метрів у діаметрі, квітами. Їх білі пелюстки, що зрослися вгорі, створюють затишні хатинки. В одній з них і житимуть молоді.
Так почалася їхня відпустка.
Оранб обертається повільно. Один його оберт — довший за п’ять днів на поверхні Нілмар. Тому поняття день та ніч тут відносні. Коли за часом Школи наступала ніч, магістри робили над видолинком зону затемнення. Це було просто — одне слово й водяна пара утворювала хмарку. Ще слово, й та ставала непрозорою. А на ранок хмарка розвіювалась.
Дні проходили легко та весело. Вони купалися під водоспадом, бігали довколишніми пагорбами, ходили лісами, де дерева були не зеленими, а сріблястими. Взагалі, тут всюди панував білий колір. Недарма з поверхні Нілмар, цей місяць виглядав срібною кулькою.
За три дні до кінця відпустки Маарі запропонувала чоловіку:
— Слухай, давай на останок запросимо Рава. Адже він теж не бував на Оранб. Хай поживе з нами пару днів!
— А як же він обійдеться без полювання?
— Половить рибу під водоспадом! А я йому зготую гарне пиво. От і отримає все, що йому потрібно!
— Якщо ти не проти, то я — за! Адже ми з ним усе життя були разом.
— Тому й запросимо! Мені теж все у ньому подобається. Навіть дим від люльки. Навіть те, що побуркотіти ввечері любить.
— Гаразд, викликаю!
Екран зв’язку засвітився, і за кілька хвилин переговори були завершені. Поки Лам домовлявся зі станцією Оранб, Маарі, морщачи носика, пробувала кілька сортів створеного нею пива. Нарешті вибір було зроблено, зайві посудини дезінтегровані, а сама господиня зайнялася вечерею. Її фантазія подала на стіл смаженого гусака, блюдо відварної картоплі з маслом та грибами, овочевий салат, пляшку вина та тістечка з кремом. Для себе та Лама вона додала молоко.
Взагалі, трансмутація елементів — справа енергоємна. Але для того, щоб забезпечити собі обід, сили йде не надто багато. Важче доправити сюди справжні продукти з Нілмар!
За кілька кроків від квітки-хатинки закрутився вихор і з нього вийшов Равеш. Хтось із метрів на станції Оранб телепортував його, бо сам він поки що цієї науки не засвоїв.
— Привіт, молодята! А ну, як ви тут? Маарі, ти стала ще кращою, ніж була! А ти, довговухий, чого смієшся? Тебе й місяць не зробив кращим, ніж ти був десять років тому! Ма, ти йому давай по загривку хоч раз на день, бо інакше швидко від рук відіб’ється!
Маарі радісно обняла Равеша, а її чоловік плескав товариша по плечу, не перестаючи сміятися.
— Ну, хлопчаки! Одразу до столу, поки не охололо! — запросила Маарі. — Рав! Якщо хочеш умитися — он ручай. Купатися підемо до водоспаду, пізніше. Ой! Чекай хвилечку! — вона вимовила якусь формулу і біля столу з’явилося третє крісло, точнісінько таке як ті два, що вже стояли в хатинці.
За вечерею Ельфи навперебій вихваляли Оранб та його природу. Равешу також подобалося не надто відчутне тяжіння місяця, при якому навіть він — товстун гном, міг підплигнути в гору на висоту власного зросту.
Наївшись, вони довго лежали на м’якій, нагрітій сонцем, траві, а їхня неспішна розмова потроху скотилася до того, що чекає їх у майбутньому. Першим про це заговорив Лам:
— Ну, ще пару днів, і я знову зариюся до книгозбірні. Ти знаєш, Рав, мене все більше захоплює ця тема — динаміка розвитку системи бойових заклять. Розумієш, виходить дещо цікаве. Як тільки напрацьовується формула боротьби з конкретним явищем, воно зникає. Потім, за якийсь час воно з’являється знову, але значно вдосконалене. Причому саме в невивченому нами напрямі. Мабуть ці привиди, упирі та всяка інша створена Темрявою гидота, мають зі своїми творцями міцний зворотній зв’язок. Думаю, у момент загибелі воно передає в інформаційну систему чорних інформацію про застосований спосіб атаки.