Щоденники дракона

— Сідай! Крісло саме для тебе. Я підбирала під твій зріст!

Подякувавши, дівчина сіла. Нишком озирнулася на невибагливо мебльовану кімнату. Вигляд палаючого каміна надзвичайно припав їй до душі. Немов відчувши її емоції, драконеса промовила:

— Я люблю вогонь. От і створила собі камін. Біля нього дуже затишно, чи не так?

— Так, так! Я теж люблю, коли в житлі палає вогонь. Навіть влітку.

— От і я кажу — без вогню чогось не вистачає!

Так вони поговорили деякий час ні про що, суто по-жіночому, а тоді драконеса на якусь мить змовкла:

— Вибач, я забула назватись! Моє повне ім’я — Пальморіі. Коротко зви мене Паль. Від тепер ти моя учениця. Сьогодні у нас із тобою перший урок. Перш за все, я думаю, ти хочеш поставити мені кілька запитань? Адже, поки ви сюди добиралися, їх набралось чимало?

— О, так! Знаєш, я ще нічого не можу збагнути. Все сталося так несподівано! Ми, поки йшли, здогадувались, що на Асарху нас чекають дива, але це зовсім не те! Дракони, Школа…

— Я добре тебе розумію! Дракони, Школа, все це може приголомшити. На доброму старому Лоні про це розповідають у старовинних піснях, та коли вперше побачиш на власні очі…

— Я такого і вигадати собі не змогла б!

— Нічого, скоро ти звикнеш! Знаєш, коли Ревліс вас помітив, то одразу заміряв ваші магічні потенціали. Тут, у Школі, ніхто й не вірив, такі вони у вас усіх трьох такі високі. Дуже рідкісне явище! А особливо те, що ви зійшлися разом!

— То це що? Доля? Магія? Чи щось інше?

— Хто може зрозуміти задум Творця? Може у цьому є глибокий сенс, а може це не більше як збіг обставин.

— А ви тут, у Школі, вже знаєте, хто він — Творець? Його звуть Богом, кажуть, що він може все. Але ж ми там, на Лоні — дикуни!

— Це надто важке питання навіть для Вчителів. Ми знаємо, що він існує. Як усі мислячі істоти Галактики ми схиляємося перед ним. Та щось знати про нього? Знаємо ми, наприклад, що він розпоряджається долею усіх мислячих істот. А може й не тільки їх. Знаємо, що він володіє часом так само, як і простором. А загалом ми так само сліпі, як і ті, що досі живуть у печерах, добуваючи їжу кам’яними сокирами.

— Скажи, Пальморіі, а я зможу колись розбиратися у важких питаннях? Я дуже цього хочу! А ще я дуже хочу боротися з нечистю. Адже її так багато! Скажи, а Конклав не може винищити її всю одразу?

— Прибери темряву, і всі стомляться від світла. Дай усім без праці одяг, їжу, оселю і вони втратять смак до життя.

— Дякую, Вчителю! Я зрозуміла: не буде зла, не оціниш добро!

— Ось тобі перший урок: не поспішай робити висновки. Боротьба зі злом — основа нашого буття. Та зло не можна знищити, як саме життя. У кожній душі є зерна зла. Головне — не дати їм прорости. Закон Творця — свобода для кожного. Кожен сам обирає свій шлях.

— А от якби Творець побажав, чи міг би він змінити життя на Нілмар? Зробити усіх-усіх добрими?

— Якщо ельф або гном тримає таверну, готель, годує та дає дах над головою перехожим, хіба він поганий? А чи став би він тягтися, як ти зі своїми друзями, через гори та моря сюди — до Школи? Інакше з тими, що обирають шлях зла… А твоє питання? Хіба ми можемо зрозуміти Бога? Він зробив цей світ таким. Один іде до Школи, віддаючи своє життя добру. Інший вдоволений тихим життям на Лоні. Третій йде до сил темряви. Це вже остання межа падіння. Колись давно на Лоні знали жадобу влади та її викорінили.

— Але влада існує… Ради старійшин, ще щось…

— Це не влада. Просто координація співіснування. Пам’ятаєш, що розповідав Лам у Фісбенесі?

Закусивши губу, Маарі мовчала, почісуючи пальцями своє вухо з гострим кінчиком, що прикривалося довгим, рудуватим, розпущеним волоссям. Срібна драконеса мовчала. Пауза затяглась, та Вчитель не поспішала.

— Дякую тобі ще раз, Паль! Єдине, що я зрозуміла, що вчитись мені треба ще дуже-дуже довго! А що, власне кажучи, ми будемо вивчати у Школі?

— Спочатку — підготовчий курс. Це недовго, років три, п’ять. Тоді сама обереш спеціалізацію. Років за десять станеш бакалавром. Потім, після практики, чи й без неї, ще одна ступінь навчання, і станеш магістром. А далі… Навіщо загадувати? А чому тебе навчатимуть? Ти ж не думаєш, що у Школі Вищої магії тебе навчатимуть кухарської справи?!

— Скажи, — перебила драконесу Маарі, — а що потім, після магістра?!

— Знову поспішаєш? Почнемо з початку, тоді й кінець буде видно!