Щоденники дракона
- Автор: Поляков Валерий
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Видавець Карпенко В.М
- ISBN: 966-7833-80-1
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Щоденники дракона». Краткое содержание книги:
Оскільки в книзі йдеться про цілковито незнаний нами світ, автор широко застосовує зрозумілі для сучасного читача терміни і поняття (включаючи назви предметів, міри довжини і т. п.), які допоможуть легко стежити за перебігом описаних подій, не користуючись чисельною довідковою та історичною літературою по планеті Нілмар.
За спиною Равеша виникло крісло.
— Я буду твоїм Вчителем. Мене звати Сеттан. Перші роки кожен учень має власного вчителя. Згодом вас зберуть у групи, по п’ятеро чи по шестеро. Тоді у вас буде багато різних вчителів. А поки що ти займатимешся зі мною. Вільний час можеш використовувати як захочеш. Пробач, що я саме з цього почав, але знаю, ти не дуже любиш комусь підкорятися. А тут це необхідно. Тепер можеш поставити мені кілька питань. В тебе ж їх багато?
— Вчителю Сеттан! — Равеш вирішив поводитися чемно. — Мені здається дивним, чому наш світ практично не змінюється ось уже півмільйона років. Що тримає цивілізацію у такому… е…, статичному стані?
— Я так і думав, що почнеш ти з чогось цікавого! Молодець! Дехто, навіть ставши магістром магії, до цього не додумується. Що ж, на це питання дати відповідь водночас і легко, і важко. Наперед знай — світ змінюється постійно. Тільки мало хто це бачить. Що ж до того, яка сила тримає світ, скажімо — не у статичному, а в зрівноваженому стані, скажемо коротко — магія. Та це не відповідь, вірно? Просто зараз ти ще не можеш зрозуміти всіх тонкощів. Ось наприклад — ти ж знаєш закони, що керують небесними тілами?
— Ну, так! Сили тяжіння, відцентрові й інші утримують планети та їх супутники на орбітах…
— От я й кажу: ти все це вчив. Але це тільки основи. Якщо я зараз напишу тобі формулу, за якою рухається стаціонарний штучний супутник одного з наших місяців, наприклад — Тайперр, ти ж нічого в ній не зрозумієш, чи не так?
— Ну, звісно! Адже я не математик, не астроном…
— До чого я й веду! Щоб вірно поставити питання, досить бути розумним. А щоб вірно зрозуміти відповідь, треба бути ще й грамотним! Для цього й існує Школа — робити грамотних!
— Але я ще хотів знати, чи можна вважати наш світ штучним?
— Якщо відповісти одним словом, то так!
— Але ж тоді… може я й не правий, але виходить, що ми усі живемо, як хатні тварини, що не мають права ані покинути свій загін, ані щось змінити у своєму житті?
— В цьому ти не правий! У кожного є свобода обирати свій шлях! Просто каша планета поділена навпіл. Хто усім в житті задоволений, той тихо живе на Лоні. А такі, як ти — приходять сюди, на Асарх. Скоро ти все будеш знати. От ви троє. Ви народилися з душами, що не терплять спокою. Тому з раннього дитинства ви почули «поклик». Інші його не чують і раді тому, що дає їм Лон — їжу, спокій, безпеку. Та інколи народжуються такі, як ви. І в їх душах звучить «поклик».
— А що це таке — «поклик»?
— Тут, у Школі, є один пристрій. Його випромінювання співзвучне мізкам, що мають такий розум, як у тебе чи твоїх друзів. Ті, хто його чує, поспішають сюди. Так починається «Шлях». Це не просто мандри, до яких схильна вся молодь. У такого мандрівника є мета!
— А чому сюди не може потрапити будь хто з жителів Нілмар?
— Пробач, хлопчику, а ти дав би малюку до рук свій бойовий ніж?
— Звісно, ні!
— Так само і з магією! Навіть ще гірше! Хіба можна дозволити, щоб сила, здатна знищити планету, потрапила у випадкові руки?
— Хіба магія здатна на таке? Тоді навіщо вона?
— Зміїна отрута вбиває. Але й лікує! Равеше, Равеше! Поперед усе — Мистецтво — то наука Добра! Це знання та сили, що можуть творити чудеса. А всяка сила — то зброя. Що планета? Мильна бульбашка в Безмірі! Скоро ти знатимеш речі, про які зараз і не здогадуєшся!
Наперед ти повинен знати, що ось уже понад триста тисяч років ми мандруємо Галактикою. Є два шляхи — телепатичний та матеріальний. Перший спосіб безпечний, але так ти бачиш лише зображення. Твоє тіло знаходиться вдома, блукає лише розум. А щоб проникнути в інший світ є міжпросторові кораблі. В Школі ти про них дізнаєшся. Але що буде, коли такі знання потраплять до рук того, хто має нахил до зла? А зараз поглянь на кілька інших планет. Тобі сподобається!
На стіні спалахнув екран.
Планета була чудовою. Яскраве біле сонце заливало ландшафт. На Нілмар, чиє сонце випромінює жовтувато-зелене світло, все виглядає зеленкуватим, трохи тьмяним. Тут гнома вражали яскраві барви. Як і на Нілмар, шумував ліс, паслися тварини. Тільки таких дерев та звірів він ніколи не бачив.
Картина змінилася. Внизу було місто. Предки його жителів були птахами. Тому й зараз усі в цьому місті ходили вкриті пір’ям.
Скоро екраном пробігли якісь смуги, і з’явилася інша планета.
У цьому світі сонце було червоним, і все виглядало, неначе вилите з золота чи міді. А жителі були нащадками плазунів Равешу вони нагадували ящірок, що стали на задні лапи.
За якийсь час екран згас. Рав довго сидів, забувши про все.