Щоденники дракона
- Автор: Поляков Валерий
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Видавець Карпенко В.М
- ISBN: 966-7833-80-1
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Щоденники дракона». Краткое содержание книги:
Оскільки в книзі йдеться про цілковито незнаний нами світ, автор широко застосовує зрозумілі для сучасного читача терміни і поняття (включаючи назви предметів, міри довжини і т. п.), які допоможуть легко стежити за перебігом описаних подій, не користуючись чисельною довідковою та історичною літературою по планеті Нілмар.
— Лам! Ти не хвилюйся! Психіка в мене міцна, та й інтерпретувати сни — справа майже безнадійна, сам знаєш! Я й не дуже вірю, що можна побачити дійсність. Образи завжди спотворені. І трактувати сни можна по різному.
— Добре! Ризикнемо! — Лама не довелось умовляти надто довго. — Запам’ятовуйте формулу!
Вкладалися спати із різними настроями. Ельф дуже хвилювався за дружину, в той час як сама вона чекала чогось світлого, радісного. Гном був насправді заінтригований її пропозицією. Він замислив для себе нелегке завдання: дуже йому кортіло вивідати деякі секрети Чорних. Побувати в їх таємних лабораторіях.
В цей самий час у одному з приміщень Школи, ледь освітленому вогнем каміна, відбувався такий діалог між двома Вчителями.
— Ти зрозумів, що саме вони затіяли?
— Звісно! Шкода, що самі вони цього не розуміють. Особливо Равеш. Ясна річ, його проникнення буде помічено та блоковано. Хоча, при його потенціалі… Аби Чорні не сприйняли це як заплановану агресію.
— Не думаю. Але хто зна! Може, зупинимо їх?
— Встигнути можна, та чи буде сенс? Ця думка міцно запала їм в голови. Якщо відмовляться зараз, чи не захочуть повторити після? А тоді їх сили можуть зрости до небезпечних розмірів.
— Ці таки повторять! То що, хай все йде як іде?
— На мою думку — так!
— Тоді я злітаю на Оранб, підстрахую! Якщо хтось зайде надто далеко чи побачить щось надто зле, я його просто перемкну на інше зображення. Покажу їм дитячу казочку, та й по всьому!
— Ну, лети!
Миттєвий сплеск енергії розірвав простір від поверхні Нілмар до її супутника. П’ять секунд на розмову з черговим на станції Оранб. Вибух телепортації.
На тій саме каменюці, де годину тому сиділа Маарісаа, тепер сидів срібний дракон та прислухався до сновидінь трьох друзів, які солодко сопіли у своїх зручних ліжках.
Формула була виконана безпомилково. Виходи підсвідомості було замкнуто на центри сну.
Дракон чекав на появу видінь.
Розділ другий
Вона заснула навдивовижу спокійно, якщо зважати на передчуття чогось досі незнаного. Перші години спала без снів. Мабуть організм накопичував енергію для сприйняття незвичної інформації. Лише після півночі до її мозку стали просочуватися перші видіння.
Ласкавий берег, напівпрозорі крони дерев, м’які густі кущі, незмовкаючий прибій. Таким був фон її сну Це був острів десь у тропіках. Вони знов були втрьох і мали зробити щось надзвичайно важливе. Навкруги все дихало таким спокоєм, що доручення видавалось нереальним та далеким. Та ось почалися незвичайні, страшні події. Її друг — гном почав перетворюватися на якусь жахну потвору. То він ставав бридким демоном, то розпливався хмарою задушливого диму. А найстрашнішим було те, що вони з Ламом не мали змоги протистояти тим метаморфозам. Та ось Рав став схожим на двоногого монстра, що нагадував собою ведмедя і почав сипати магічними формулами, від яких її тіло скувало невимовним жахом. Навіть м’яке ельфійське волосся стало сторчма й затверділо, неначе дріт.
Та ось трансформації монстра дійшли кінця. Зараз буде вимовлене останнє слово й невідворотна, жахлива смерть накладе свою волохату лапу на світ, знищуючи у ньому все живе.
І тут її осяває прозріння. Вона знає, як припинити цей кошмар. Підібравшись та зібравши в одне ціле всі свої нерви, всі свої м'язи, вона у останню страхітливу мить кидається до чудовиська. Смердюча, ікласта паща, бризкаючи отруйною слиною, нахиляється до неї. І вона, здригаючись від перенапруження, кидає у цю темну прірву смерті ім’я свого друга. Сота доля секунди затримки. Смерть завагалась. Тоді Маарі цілує його в ніс, як робила завжди, бажаючи примусити почервоніти його порослі рудою бородою товстенькі щічки.
І смерть іде геть. Перед нею, сповитий туманом, стоїть Равеш. Його тіло скручене страшною судомою. Очі безтямні. Та це все ж таки він. З тихим стогоном гном розпрямляється і падає на пісок. Ще мить і він мирно спить, тільки злегка стогнучи від щойно пережитого болю.
Видіння покидає Маарі. Її огортає тихий спокій. Та за деякий час перед нею знову постає нова картина. В цьому сні вона була драконесою, Вчителем. Могутні крила несли її над знайомими з дитинства скелями. Між двох пагорбів відкривався рідний її серцю краєвид: півсотні будиночків, школа, озерце. Тут проходила її юність і тут буде зростати її син. Вона спускається на галявину. Відпочинок буде довгим…