Щоденники дракона
- Автор: Поляков Валерий
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Видавець Карпенко В.М
- ISBN: 966-7833-80-1
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Щоденники дракона». Краткое содержание книги:
Оскільки в книзі йдеться про цілковито незнаний нами світ, автор широко застосовує зрозумілі для сучасного читача терміни і поняття (включаючи назви предметів, міри довжини і т. п.), які допоможуть легко стежити за перебігом описаних подій, не користуючись чисельною довідковою та історичною літературою по планеті Нілмар.
— Пробач, Паль! Знаєш, я просто втриматись не можу, так мені політати хочеться! От як з Ревлісом…
Початок дня у Ламеніля був майже таким як у Маарі. Таке саме знайомство зі своїм вчителем — Перумінем. Майже така сама вступна розмова. Лише завершилась вона інакше.
— Пробач, вчителю, трапилося мені попрацювати в університетській книгозбірні. Там книжок… сила силенна. За все життя не перечитати! А тут, у Школі, мабуть їх все-таки більше?
— Звісно, що так! Якщо цікавишся, я тобі її покажу. Не всю, звісно! Щоб усю тільки обійти, потрібно більше місяця! Який розділ ти хотів би побачити в першу чергу?
— Та я ж не знаю навіть, як їх назвати…
— А ти подумай, про що б ти зараз хотів дізнатися?
— Ну, може, про історію розвитку магічної науки?
— От так! Навіть правильно назвав відділ. Пішли, покажу, як туди потрапити. З часом вивчиш інші шляхи, а поки що — іди за мною!
Коридором вони підійшли до якогось закутка. Вчитель голосно сказав: «Книгозбірня» і підлога під їхніми ногами повільно поїхала донизу. Там унизу теж був коридор, а за ним відкрилася велетенська зала з височенними стелажами.
Проходи між стелажами тяглись на цілі кілометри.
— Зачекай! — голос Перуміня повернув ельфа до дійсності. — Я не встиг тебе попередити. У Школу на стажування та навчання прибувають і представники інших розумних рас нашої Галактики. Кого б ти не побачив — знай, що то представник розумного народу. І поводься відповідно. Намагайся ні на кого не витріщатися, бо це буде нетактовно.
Молодий ельф зачудовано роздивлявся свою нарешті здійснену мрію — нескінченні ряди книг, що розбігалися навкруги, неначе вулиці великого міста. Та одна думка все ж не давала йому спокою.
— Вчителю! — Лам запнувся. — А скажи, дракони — це третій розумний вид на нашій планеті, чи як?
— Чи як! Ти будеш вражений, але якось переживеш і це повідомлення! Я за народженням — ельф. Не витріщайся, говорили тобі! Просто треба знати дещо про Школу та її діяльність. Отже: кожен, хто народжується на Лоні, навіть якщо твої батьки… проте, їм краще зараз дамо спокій. Виходить так. Ти народився й ростеш. Згодом відчуваєш потребу потрапити на Асарх. Дістаєшся сюди. Тепер ти учень Школи. Коли скінчиш курс… Втім, ще не так! Ми все життя у Школі. Власне кажучи, вона і є наше життя. Ти навчаєшся і стаєш магом. Спочатку бакалавром, тоді, як дозволяє твій інтелект, станеш магістром. Якщо ти талановитий, зробиш щось видатне, або просто твій потенціал дозволяє, Конклав запропонує тобі стати Вчителем. Якщо ти згоджуєшся, ти входиш у залу Посвячення й отримуєш тіло дракона. Це надзвичайно важко пояснити. Колись ти знатимеш усе, а поки що просто сприйми це як факт! Кожен з нас може набрати будь-якого вигляду. Стати, наприклад, тим, ким був до Посвячення, але до тіла дракона дуже швидко звикаєш і потім міняти його вже не хочеться. Повір, що для мага кращого тіла не знайти!
Вчитель посміхнувся, а Лам все ще стояв під враженням почутого. Цей дракон — ельф! То, можливо й він — Ламеніль, стане колись таким?! Це було так неочікувано і надто вже незвично!
— Ну, йди, почитай дещо! Адже ти вже відібрав кілька книжок!
Юний ельф не зрозумів, як йому до рук потрапили ці книги, але змовчав. В кімнаті він ліг на кровать, кинувши книги на стіл і довго осмислював усе, що почув сьогодні від вчителя.
Коли Равеш прокинувся, на столі посеред кімнати його чекав сніданок. Оком досвідченого гурмана він перебрав усе, що було старанно розміщене на гарному срібному посуді, прикрашеному чеканкою. Та головне не форма, а зміст! А зміст було розраховано на того, хто ніколи не прогавить нагоди попрацювати на благо власного живота. Тут було і смажене м’ясо у глиняному глечику, і холодний відварний язик з гострою приправою, і салат з пташиних яєць з овочами, і заливна риба. А посеред усієї цієї краси стояла окрема таріль зі шматком пирога та величезною чарою, у якій був невідомий гномові напій, за пахощами схожий на чай з лимоном та медом, але різкий на смак та пінистий, як пиво.
Упоравшись зі сніданком, Рав усівся на ліжку, попиваючи незнайомий напій. Коли кухоль спорожнів, він відчув себе легким, наче птах і так гостро сприймав навколишній світ, що пролети поруч муха, він зрозумів би її мову.
Не встиг він докурити люльку, як його запросили до вчителя.
Посеред великої кімнати, дещо темнуватої, як на думку Рава, стояло широке ложе, і на ньому лежав дракон. Гном чемно привітався і наблизився до господаря кімнати. Той дивився на нього довго та уважно, й разу не зморгнувши оком. Кінець кінцем озвався:
— Що ж, учню! Сідай, будемо знайомитись!