Щоденники дракона
- Автор: Поляков Валерий
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Видавець Карпенко В.М
- ISBN: 966-7833-80-1
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Щоденники дракона». Краткое содержание книги:
Оскільки в книзі йдеться про цілковито незнаний нами світ, автор широко застосовує зрозумілі для сучасного читача терміни і поняття (включаючи назви предметів, міри довжини і т. п.), які допоможуть легко стежити за перебігом описаних подій, не користуючись чисельною довідковою та історичною літературою по планеті Нілмар.
— Невже це все насправді існує? Як би мені хотілося там побувати!
— Обов’язково побуваєш! Скінчиш курс первинного навчання — обереш що завгодно! Магія — це не тільки війна зі злом. Це — увесь всесвіт!
Довгий час між ними тривала мовчанка. Нарешті Равеш спитав:
— Сеттан, а чому саме ти став моїм Вчителем?
Дракон трохи подумав, тоді відповів:
— Бачиш, справа в тому, що народився я гномом. Це було півтори тисячі років тому. А спеціальні тести виявили, що ми з тобою мали спільних предків. Ти народився в родині, що пішла від мого брата. Так що я, в якійсь мірі, твій пра-пра-… й не знаю скільки ще разів прадідусь!
Глибоко зітхнувши, дракон відклав пошарпаний зошит. Глянув у вікно. Вже був вечір. Ото зачитався! Хіба, може, піти пообідати? Ні! Краще пройдуся! От тільки вип’ю пива.
Грюкнули двері. До двору Школи Вищої магії вийшов поважний старий. Консультант Конклаву Магів Нілмар. Золотий дракон.
Равеш.
Частина друга
Від учня до вчителя
Вступ
Нескінченні засніжені, білі рівнини південного кінця Асарху. Місяцями не вмовкають над ними люті вітри, що вовками виють в ущелинах та міжгір'ях. Тут немає життя. Тут не ростуть трави та дерева. За прибережним гірським кряжем, що оточує увесь континент, немає нічого, крім снігу та льоду. Скелі на березі так обросли кригою, що не розбереш, де тут скеля, а де застряглий на мілині айсберг. У нечисленних затоках тільки й можна побачити маленькі лежбища тюленів. Та ще коли не коли спінить хвилі плавець хижого тайлосса. А серед снігової пустелі материка не знайти нічого. Тут владарює холодна, невмолима смерть.
Лише в одному місці земля чорна. Захований за тисячами миль снігу, коптить небо зловісний вулкан. Його одинокий серед білого снігу конус порізано ущелинами та тріщинами. А біля підніжжя пророблені невидимі для стороннього ока входи до багатокілометрових печер, які зігріває підземне полум’я… Від печер розходяться безкінечні галереї, збудовані тисячі років тому. Ніхто не знає їхніх таємниць. Відомо тільки, що закінчуються вони у океані, глибоко під водою. Охороняють ці ходи загони навчених морських зміїв. Кожним загоном командує Чорний дракон. А у головних печерах збирається Рада магів темряви. Тут саме серце зла. Сюди Чорні дракони приносять тих, хто маючи здібності мага, обрав для себе шлях темряви.
Учні живуть у підземеллях, роками вбиваючи у собі останні іскри добра. Тут можливий лише стовідсотковий успіх. Той, хто не досяга результату — щезає. Ні, його не вбивають. Надто рідкісний та цінний матеріал. Рада робить з нього якесь нове чудовисько і відправляє на Лон чи до північних частин Асарху. Кінець кінцем він, звісно, гине, або вражений сріблом мисливців, або, що більш вірогідно, кимось з колективу Школи. Та скільки нещастя встигне він принести на простори Нілмар! У океані зникають кораблі, на землі горять селища, безвісті пропадають мандрівники…
Так велося з віку в вік. Та ось настав перелом. У своїх потаємних лабораторіях маги темряви працювали над новою, невідомою раніше зброєю…
Розділ перший
Вздовж периметру круглої, в кілометр діаметром, площі, що являє собою двір Школи, лежать гори квітів, принесених з усіх куточків Лона та Асарху, витворених фантазією магістрів, зірваних на поверхні далекого Оранб. Уся площа, за винятком невеликого клаптика посередині, заставлена столами. Сьогодні у Школі свято: двоє молодих магістрів, про яких небезпідставно говорять, що вони — майбутні Вчителі, запросили всіх на весілля.
Страви, якими заставлено столи, не можна перерахувати за назвами хоча б тому, що тільки половина з них є дарами природи. Друга половина — витвір фантазії нареченої.
А ось і сама вона, поряд з нареченим. У центрі площі встановлено скріплене заклинаннями з гладенько обструганих дерев'яних дощок підвищення. Все воно засипане квітами. На ньому — столик та двоє крісел. Тут і сидять наречені. Сюди з поздоровленнями підходять гості. Перед підвищенням їх зустрічають двоє величезних білих птахів, розумних жителів однієї з далеких планет. Вони наливають у келихи гостям ігристе вино. Гість, привітавши молодих та випивши свій келих, іде до столів і сідає, де йому сподобається. Над площею звучить легка, приємна музика.
Кого тільки немає за столами — дракони золоті та срібні, ельфи та гноми, представники кількох десятків іншопланетних цивілізацій. Настрій, як завжди буває на весіллях, веселий. Лише у наречених інколи з’явиться маленька тінь смутку в очах: немає тут їхньої рідні. Та що поробиш! Школа Вищої Магії — не місце для сторонніх!