Артеміс Фаул. Місія в Арктику

Холлі відчинила древню шафку і роздала всім людські пальта й рукавички.

— Закутуйтесь, багноїди! Надворі холодюка.

Підказки Артемісові не були потрібні. Сонячні батареї терміналу відключено хтозна-коли, й від полярного холоду потріскалися стіни, мов горіх у щипцях.

Лаккеєві Холлі не подала, а кинула пальто.

— Чи знаєш, Лаккею, як ти жахливо тхнеш? — сміючись, крикнула ельфиня.

— Це все ти з твоїм триклятим гелем, — пробурчав тілоохоронець. — Здається, навіть шкіра у мене стала іншого кольору.

— Та не журись! Років через п’ятдесят воно змиється.

Лаккей під саме горло защебнув військову шинель.

— Не втямлю, навіщо закутуватися вам, ельфам? Ви ж маєте на собі ті ваші казкові одежинки.

— Пальта нам потрібні для маскування, — пояснила Холлі, намащуючи протирадіаційним гелем обличчя й шию. — Якщо ми скористаємось захисними екранами, комбінезони через вібрацію можуть втратити свої властивості. З таким самим успіхом можна б залізти просто в реактор. Тож на сьогодні, й тільки на сьогодні, ми всі станемо людьми.

Артеміс насупився. Те, що ельфи не могли вдатися до своїх захисних екранів, вельми ускладнювало порятунок його батька. Отже, знов, уже вкотре, доведеться вносити корективи в його план.

— Менше балачок! — буркнув Корч, нацуплюючи на свої гострі вуха ведмежу шапку. — Виходимо через п’ять хвилин. Щоб усі були мені озброєні та вкрай небезпечні! Навіть ти, Фауле, — якщо, звісно, зможеш утримати зброю своїми тонкими пальчиками.

Артеміс вибрав бластера з шатлового арсеналу, вставив джерело живлення й звичним рухом установив режим стрільби на «трійку».

— За мене не переживайте, командувачу. Я тренувався. У нас в особняку лишилося чимало легіонської зброї.

Корч набурмосився.

— Ну, одна справа стріляти по картонних мішенях і зовсім інша — по живому ворогові.

Артеміс розплився у своїй вампірській посмішці.

— Якщо все піде за планом, то в зброї не буде потреби, — сказав він. — Перший етап — простіш не може бути: ми встановлюємо спостереження за помешканням Васікіна. За першої ж зручної нагоди Лаккей хапає нашого російського друга, й усі ми трохи з ним побесідуємо. Я певен, що за допомогою ваших чарів пан Васікін розкаже нам усе, що знає. Потім нам тільки й лишиться, що паралізувати всіх охоронців, які там можуть виявитися, й звільнити мого батька.

Корч обмотав голову пухнастим шарфом.

— А що, коли події підуть не за планом? — запитав командувач.

Артемісів погляд був холодний і рішучий.

— Тоді, командувачу, нам доведеться імпровізувати.

Холлі відчула, як всю її пройняв неприємний холодний дрож. І зовсім не від арктичного холоду.