Артеміс Фаул. Місія в Арктику
- Автор: Колфер Оуэн
- Серия: Artemis Fowl #2
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Школа
- ISBN: 966-661-554-1
- Переводчик: Олександр Миколайович Мокровольський
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Артеміс Фаул. Місія в Арктику». Краткое содержание книги:
О’Гир поворушив пальцями, мов справжній піаніст.
— Я провів пошук у моєму власному архіві розвідувальних даних. Бачите, я маю таке хобі: колекціоную досьє багноїдських так званих розвідувальних спецслужб. До речі, там і про тебе є чимало згадок, Лаккею.
Тілоохоронець спробував удати з себе невиннятко, але м’язи його обличчя не зовсім упоралися з цим нелегким завданням.
— Михаїл Васікін — колишній співробітник КДБ, нині працює на мафію. Як це називається у росіян, бригадир районного масштабу. Не дуже високий рівень, але куди вище за просту вуличну шпану. Над Васікіним стоїть бос — також мешканець Мурманська, відомий там як Бритва. Основним джерелом прибутків банди є викрадання європейських бізнесменів. За останні п’ять років вони викрали шістьох німців та одного шведа.
— А скількох із цих людей пощастило визволити живими? — майже пошепки запитав Артеміс.
О’Гир зазирнув до своїх статистичних даних.
— Жодного, — відповів кентавр. — А в двох випадках пропали й ті люди, що провадили переговори зі злочинцями. Зникли без сліду й вісім мільйонів доларів, виплачених як викуп.
Лаккей насилу підвівся з крихітного (як для такого здоровила) ельфійського стільчика.
— Усе, досить балачок. Гадаю, настав час познайомитися панові Васікіну з моїм близьким другом, паном Великим Кулаком.
«Надто мелодраматично, — подумав Артеміс. — Але ж і сам я не висловився б краще».
— Слушно кажеш, друзяко, — мовив він уголос. — Час і справді настав. Але я б не хотів додати твоє ім’я до списку посередників, що пропали безвісти. Ці мафіозі — пронози з проноз. Тож нам доведеться стати ще більшими за них пронозами. Ми маємо такі переваги, які й не снилися тим, хто намагався домовитися з мурманською бандою. По-перше, ми знаємо ім’я викрадача, по-друге, нам відомо, де він живе, і, по-третє, що найголовніше, нам допомагає Чарівний Народ. — Артеміс кинув погляд на командувача Корча. — Адже він нам допомагає, чи не так?
— Принаймні вам допомагаю я як представник Чарівного Народу, — відповів командувач. — Звісно, я не можу наказати жодному з моїх людей податися в Росію. Я можу тільки сподіватись, що дехто мене підтримає. — Тут Корч подивився на Холлі. — Що ти скажеш?
— Звісно, я вирушаю з вами, пане командувачу, — кивнула головою Холлі. — Адже кращого за мене пілота вам не знайти.
У підвалі «Лабораторій Кобой» господиня-піксі облаштувала тир. У ньому все було зроблене відповідно до її вказівок. Тут використовувалась її ж система тривимірних мішеней, стіни були захищені найдовершенішою звукоізоляцією, а підлога стояла на гіроскопах. Кинь сюди слона з висоти двадцяти метрів, і жоден сейсмограф у світі не зареєструє бодай найлегшого тремтіння землі.
Збудовано тир спеціально для тріади Б’ва Кел, аби, поки ще не почалася справжня операція з повалення теперішньої влади, гоблінам було де попрактикуватися в користуванні «свинорилами». Але найчастіше сюди приходив Дрюк Глодів. Здавалося, тут він збував кожну свою вільну хвилину, вступаючи у віртуальні герці зі своїм заклятим ворогом — командувачем Джуліусом Корчем.
Коли Опал увійшла до зали, Дрюк якраз усаджував заряд за зарядом зі свого улюбленого «свинорила» системи «Зух» у тривимірний голографічний екран, на якому крутився якийсь давній навчальний фільм із командувачем Корчем у головній ролі. Видовище було жалюгідне, але піксі обачливо промовчала, нічого не сказавши Дрюкові про свої враження.
Дрюк виколупав з вух вату.
— Ну, хто там врізав дуба?
Опал передала спільникові мініатюрний відеопристрій.
— Ось! Цей запис щойно знято з камер, які ми встановили у помешканні Каррере. Цей багноїд укотре довів, що він таки нікчема. Жертв немає, але, як ти й передбачав, Корч скасував надзвичайне становище. А наостанок командувач вирішив особисто супроводжувати цих багноїдів у північну Росію. Північна Росія — це за Полярним колом…
— Я знаю, що північна Росія на півночі, — грубо урвав її Дрюк.
А тоді на декілька секунд замовк, погладжуючи свого гулястого лоба.
— Що ж, нам цей поворот подій може принести лише вигоду, — продовжив він нарешті. — Нам випадає чудова нагода усунути командувача. А без Джуліуса Легіон — все одно, що обезголовлений черв’як-смердюх. Надто коли їхній зв’язок із поверхнею зненацька обірветься. А він же обірветься, чи не так?
— Звичайно, — запевнила спільника Опал. — Ми під’єднали до встановлених у шахтах датчиків «глушилку» — мій винахід. Тож усі перешкоди списуватимуться на викиди магми.