Артеміс Фаул. Місія в Арктику
- Автор: Колфер Оуэн
- Серия: Artemis Fowl #2
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Школа
- ISBN: 966-661-554-1
- Переводчик: Олександр Миколайович Мокровольський
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Артеміс Фаул. Місія в Арктику». Краткое содержание книги:
— Ситуація закручується все крутіше, — крізь зуби процідила ельфиня.
Потяг тим часом наближався. Сумнівів щодо цього не могло бути. Хоча швидкість і невелика — клаців десять на годину. Сама Холлі легко заскочить на нього, але як закинути туди командувача, Лаккея та Ще цього хлопчиська, від якого практично жодної користі? Якщо їй пощастить усе це втнути, то буде справжній подвиг…
Одну з дорогоцінних своїх секунд Холлі згаяла на те, щоб підвести голову й подивитися на гоблінів. Вони знай кружляли на висоті трьохсот метрів. Гобліни зовсім не схильні до імпровізації. Появи ешелончика вони ніяк не сподівались, а отже, на складання нового плану дій їм потрібно буде не менше хвилини. І діяти вони намагатимуться якнайобачніше — одного з них уже розчавило кригою, а вигляд загиблого товариша не міг надихати на відчайдушні вчинки.
Холлі дедалі дужче відчувала дію радіації, якою аж пашіли вагони, — вона проникала крізь найменші тріщинки у шарі гелю, обпікала очі. Така радіація швидко з’їсть весь запас її чарів. І тоді кожна хвилина Холліного життя буде вже в борг — за рахунок годин чи й днів її майбутнього.
Але нині їй ніколи було про це думати. Найголовніше наразі — врятувати командувача. Вона повинна витягти його звідтіля живого. Якщо Б’ва Кел набралась такого нахабства, що відкрито виступила проти Легіону, то там, під землею, заварилася, певне, добряча каша! Але, хоч би що там діялось, Джуліус Корч — єдиний, хто зможе швидко змобілізувати поліцію і дати заколотникам відсіч. Ельфиня обернулася до Артеміса.
— Ну що ж, юний багноїде, нам треба якось заскочити на потяг. Хапайся, за що зможеш.
Артеміс не зумів приховати нервовий дрож, і Холлі це помітила.
— Не бійся, Артемісе. В тебе вийде!
Хлопець умить наїжачився.
— Мені просто холодно, ельфине. Коли людям холодно, вони тремтять.
— От і чудово! — похвалила його капітан Підземної поліції й щодуху помчала понад колією.
Трос потягся за ельфинею, мов канат гарпуна. Навряд чи товщий за рибальську волосінь, цей трос міг би підняти у повітря двох розлючених слонів. Артеміс побіг слідом за Холлі, силкуючись не відставати — наскільки дозволяли моднячі його мокасини.
Вони мчали понад рейками, й сніг рипів під їхніми ногами. А ззаду вже наздоганяв потяг, штовхаючи поперед себе хмару морозяного повітря.
Артеміс щосили намагався не відставати. Ні-ні, такі перегони не для нього. А бойові дії? Та Боже збав! Він-бо ніякий не солдат. Він — розробник геніальних планів. Стратег. А сум’яття реального бою краще було полишити на Лаккея та йому подібних. Але цього разу вірний тілоохоронець не міг виконати фізичну роботу за Артеміса. І вже й ніколи не зможе, якщо тільки їм не пощастить заскочити на цей потяг.
Хлопець швидко захекався, пара його віддиху миттєво кристалізувалася перед обличчям, так що він майже нічого не бачив поперед себе. Ось локомотив порівнявся з двома бігунами, з-під його коліс полетіли на них гострі крижинки й іскри.
— Другий вагон! — ледве видихнула Холлі. — Там є майданчик. Тільки дивись під ноги!
Майданчик? Артеміс озирнувся назад. Другий вагон швидко наздоганяв їх. Але від цього жахливого гуркоту хлопець майже нічого не бачив. Чи ж це можливо — щоб гуркіт заважав бачити? Жахливо. Нестерпно. Он там, нижче сталевих дверей. Вузька приступка. На ній можна стати. І тільки.
У Холлі все вийшло так легко. Мов пташка злетіла і вже стоїть, притискаючись до стінки вагона.
Наче зовсім без зусиль. Тільки скік! І вже їй начхати на погрозу цих немилосердних коліс: мовляв, зітрем на порох!
— Ну ж бо, Фауле! — крикнула Холлі. — Стрибай!
Артеміс спробував відірватися від землі, щосили відштовхнувся ногою. Але тут носок його мокасина зачепився за шпалу. Хлопець спіткнувся, відчайдушно замахав руками, щоб зберегти рівновагу. В обличчя йому дихнула страхітлива, мученицька смерть.
— Обидві ніжки — ліві… — пробурмотіла ельфиня, хапаючи це найненависніше їй багноїденя за комір.
За інерцією Артеміс луснувся об двері, мов персонаж із якого-небудь мультика.
Трос бився, виляскуючи, об стінку вагона. Швидше! Ще секунда-дві — й Холлі злетить з вагона ще легше, ніж туди вискочила. Ельфиня роззирнулася в пошуках того, за що б зачепитись. Звісно, «місячний пояс» у багато разів зменшить вагу Корча й Лаккея, але все одно її так смиконе, що вона, Холлі, тільки фуркне з потяга. А як це станеться, то все й скінчиться. Для неї принаймні.