Пригоди бравого вояки Швейка
- Автор: Гашек Ярослав
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Кальварія
- ISBN: 978-966-663-093-6
- Переводчик: Степан Масляк
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Пригоди бравого вояки Швейка». Краткое содержание книги:
Слідчий почав шукати по шухлядах документи в справі Швейка. Шукав, шукав, але, як завжди, не міг нічого знайти.
— Мабуть, вони у капітана Лінгарта, — сказав він нарешті. — Біс його знає, куди зникають всі ті акти! Можливо, я їх таки надіслав Лінгартові. Зараз йому подзвоню. Алло, говорить поручник слідчий Берніс. Пане капітане, пробачте, чи не маєте ви там у себе паперів якогось Швейка? Що кажете? Швейк мусить бути у мене? Дуже дивно… Кажете, я їх сам у вас забрав? Справді дивно. Сидить у шістнадцятій… Так, я знаю, пане капітане, що шістнадцята моя, але я гадав, що Швейкові папери валяються десь у вас. Просите таким тоном з вами не розмовляти? У вас, кажете, нічого не валяється? Алло… Алло…
Слідчий Берніс сів за стіл і обурено почав засуджувати непорядки у веденні слідства. Між ним і капітаном Лінгартом вже довго точилася ворожнеча, і обидва в ній були дуже послідовні. Якщо акт, призначений Лінгартові, потрапляв у руки Берніса, Берніс затахтарював його так, що й чорти кінців не відшукали б. Лінгарт робив те саме з актами Берніса. Так само зникали кудись і додатки до справ[38]. (Швейкові папери знайшлися в архіві військового суду щойно після перевороту з таким висновком: «Збирався скинути маску лицемірства і прилюдно виступити проти особи нашого монарха і нашої держави». Документи запхнули у справу якогось Йозефа Куделі. На конверті стояв хрестик, а під ним: «Полагоджено» і дата).
— Нічого не вдієш. Швейк загубився, — сказав слідчий Берніс. — Накажу викликати його сюди, і якщо ні в чому не признається — випущу й звелю відвезти до тебе, а ти вже полагодиш цю справу в полку.
Тільки-но фельдкурат пішов, слідчий Берніс наказав привести Швейка; але тому довелося чекати біля дверей, бо з управління поліції прийшла телефонограма, в якій повідомлялося, що зажаданий матеріал до обвинувачення № 7267 (справа піхотинця Майкснера) прийнятий в канцелярію № 1 за підписом капітана Лінгарта.
Швейк за той час оглядав кабінет слідчого. Не можна сказати, щоб обстановка його справляла дуже приємне враження, особливо фотографії, розвішані по стінах. Вони зображали різні страти, проведені армією в Галичині і в Сербії. То були мистецькі знімки спалених хат і дерев, гілля яких згиналося під вагою повішених. Особливо гарною була фотографія з Сербії — повішена родина: маленький хлопчик, батько і мати. Двоє солдатів з багнетами охороняють дерево із страченими, а якийсь офіцер гордо, як переможець, стоїть на передньому плані і курить папіроску. По другий бік, на задньому плані, видно польову кухню у розпалі роботи.
— Так як же нам бути, Швейку? — спитав слідчий Берніс, поклавши телефонограму до папки із справою. — Що ви накоїли? Признаєтеся, чи, може, чекатимете, аж поки на вас буде складено обвинувальний акт? Так далі не піде. Не думайте, що ви перед якимось судом, де вас допитують цивільні телепні. У нас суд військовий, ц.-к. Militärgericht[39]. Врятувати вас від суворої і справедливої кари може тільки ваше цілковите признання.
Слідчий Берніс мав свій метод на випадок втрати матеріалів проти обвинуваченого, і тому можна було не дивуватися, коли результати такого слідства і допиту в кожному випадку дорівнювали нулю. І тоді слідчий Берніс вважав себе настільки прозірливим, що, коли не мав матеріалу проти обвинуваченого, не знав, у чому його обвинувачують і за що той сидить у гарнізоні, він уважно спостерігав поведінку і фізіономію допитуваного в’язня і на основі цього вигадував причину ув’язнення.
Його прозірливість і знання людей були такі глибокі, що одного цигана, який потрапив із свого полку в гарнізонну тюрму за крадіжку кількох дюжин комплектів білизни (він був підручним комірного на складі), Берніс обвинуватив у політичному злочині, — мовляв, той десь у кнайпі говорив із солдатами про створення самостійної національної держави з земель колишнього королівства Чеського і Словаччини під егідою короля слов’янина.
— У нас є документи, — сказав він нещасному циганові, — і вам не залишається нічого іншого, як тільки признатися, в якій кнайпі ви це говорили, з якого полку були солдати, що вас слухали, і коли це було.
Бідолашний циган видумав і дату, і кнайпу, і з якого полку були його вигадані слухачі, а коли повертався з допиту, просто втік із гарнізонної тюрми.
38
Тридцять відсотків людей, що сиділи у гарнізонній тюрмі, пробули там усю війну і жодного разу не були на допиті (прим. автора).
39
Цісарсько-королівський військовий суд (нім.).