Ключ від чужого замка

… Порушуючи тим самим правила перебування іноземців на території Радянського Союзу», — дочитав Чуйко фразу, але закривати звіт не поспішав. Серед десятків справ, які неодмінно є в підполковника державної безпеки, саме ця ось уже не перший день тримає його в напрузі. І не те, щоб якийсь надзвичайний випадок, якась екстраординарна ситуація, ні. Поведінка цих двох шведів привертала до себе увагу передусім своєю нестандартністю, алогічністю.

Помітили їх ще на кордоні. Вражала систематичність, з якою вони випробовували терпіння гідів, покоївок в готелях, міліції. Але повсякчас наближаючись до грані, що розмежовувала законне і протиправне, вони жодного разу не переступили її, балансуючи з точністю досвідченого еквілібриста. У «витівках» цих панів була зарозумілість «золотої» молоді, було зухвальство відчаюг і бретерів… Усього цього підполковник надивився, його цим не здивуєш. Вражало інше — вміння точно розраховувати дозу, вміння в критичній ситуації зупинитися, вибачитися, аби згодом вдатися до нових «атракціонів», що межують з карною відповідальністю: фарцували, але некрупно, фотографували аеропорт, але звіддалік і завжди з першим планом, заводили провокаційні розмови з нашими хлопцями і дівчатами — в матеріалах є й такі свідчення, пропонували заборонену літературу, але нікому і нічого не передавали, окрім одного швидше відразливого, аніж непристойного журнальчика.

Чого вони прагнуть? — вже вкотре намагався Чуйко знайти відповідь. Військова інформація, якщо зважити на демонстративне фотографування закритих об'єктів? Можливо, але чому це робиться так нахабно і без жодних натяків на конспірацію?

Валютні операції вони теж вели не з «тузами», котрі вже давно на прикметі в міліції, а з зеленими хлопчаками, для яких найбільше важило закордонне лахміття з «лейбою» і які ще погано зналися на доларах, фунтах і франках.

Хто ці двоє, — Чуйко глянув на списані аркуші, — Івар Ленрот та Ларс Фрісен?

Однак Чуйкові не хотілося одразу розкладати все по поличках. Він знав, що саме намагання зробити це може привести до спрощення ситуації, і потім версія, самим тобою вибудувана, тиснутиме на тебе впродовж усієї роботи. Але спокійно обміркувати не завадило. Адже поведінка шведів — факт, від якого нікуди не дінешся. Найпростіше відкинути факт, а нахабство молодиків списати на вік… Можна було б списати…

У принципі, мабуть, так і довелося б зробити, якби підполковника не бентежив спектр. Надто вже широкий діапазон нездорових інтересів двох молодиків.

Широта виключає глибину, а глибина не може існувати поряд з широтою, пригадався давно учений закон семантики. Глибина в даному випадку означала б, що ці двоє геть погрузли у злочинах. Вони ж глибини не прагнуть. Вона їм не потрібна! А може, хтось обмежує їх у діях?

Щось у поведінці шведів нагадувало підполковникові гру навиворіт, футбол у свої ворота, не шашки, а якісь піддавки. Але коли мислити шашковими категоріями, то, врешті, ті ж піддавки — теж вид спортивного, інтелектуального мистецтва. Просто правила в такій грі інші. Те, що добре в шашках, неодмінно погано в піддавках. Але для дилетанта найдивніше те — підполковник згадав свої юнацькі шашкові баталії — що в піддавки виграє знову ж таки той, хто і в шашки. Ану як оцінити вчинки двох шведів з точки зору антиконспірації? В такому разі варто віддати належне їхньому вмінню комбінувати методи і форми, виплутуватися із найскладніших ситуацій, мало не гіпнотизувати своєю вдаваною простотою і наївністю.