Ключ від чужого замка
- Автор: Тимченко Віктор
- Год: 1988
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- ISBN: 5-7720-0064-0
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Ключ від чужого замка». Краткое содержание книги:
В гостросюжетному детективі на широкому політичному тлі розкривається одна із граней «психологічної війни», яку ведуть західні спецслужби проти нашої країни.
Жаннетт нічого розумнішого в голову не приходило, і вона продовжила:
— То, значить, під сидінням.
— Ви не вгадали, — заперечив Клод, — і коли ми й далі будемо просуватися такими темпами, то ви не знайдете тайник до другого пришестя. Але, — він взяв Жаннетт під руку, — не переймайтеся цим. Адже над влаштуванням тайника думала не одна світла голова, і робилася схованка не похапцем у майстерні, а ще на заводі. Причому, скажу вам навіть більше, тайників таких жодна машина ще не мала — це перша і, можливо, остання модель. Філ, — звернувся він до рудого, — покажіть мадемуазель схованку.
Той посміхнувся з виглядом людини, яка добре зробила свою справу, і Норман Черчілль оцінив це. Йому теж хотілося поглянути на Філову вигадку, і десь в душі його брав острах на те, щоб вона не виявилася такою ж, як з «Гардіан».
Філіпп потер руки од передчуття задоволення і промовив:
— По-перше, аби відкрити тайник, треба увімкнути запалення. Потім, — він вийняв автозапальничку, — ось тут, угорі й збоку, є невеличкі кнопки, — спробуйте, мадемуазель.
— Ви просто чародійник, Філе. Тепер я розумію: треба натиснути на ці кнопки, і тайник відкриється, чи не так?
— Не зовсім, мадемуазель Жаннетт. Коли ви натиснете ці кнопки, і то не так просто, а за певною системою, то відкривається не тайник, а нова кнопка, на яку натискати треба також за певною системою. Причому, хочу зауважити вам, що друга кнопка, як потім і тайник, відкриються беззвучно, принаймні так, що за шумом роботи двигуна ви цього не почуєте. Крім того, тут стоїть пристрій, здатний розрізняти сигнали, і якщо сигнал не завершиться протягом десяти секунд, то спрацює запобіжна система, і дверцята не відчиняться.
— А якщо я не встигну зробити всі операції за десять секунд?
— Маєте встигнути, мадемуазель, це, по-перше. І по-друге, ви ж можете повторити сигнал. Запобіжна система потрібна лише, аби котрийсь з радянських прикордонників, натискаючи протягом години на кнопки, не зміг випадково натрапити на потрібний код.
«Потрійна безпека — це вже щось, — подумав Норман, — цей Філ, здається, в техніці тямить трохи більше, ніж у конспірації».
Тим часом Філ проробив потрібні маніпуляції, і поглядам усіх трьох відкрився тайник, вщерть заповнений літературою.
— Можете переглянути, мадемуазель, — запропонував Норман, та Жаннетт відмахнулася — вино і вся ця феєрія з технікою приголомшили її. Але Норман наполіг:
— Ви повинні подивитися, мадемуазель, вже хоча б для того, аби знати, що там немає жодної сторінки, котра була б спрямована проти Радянського Союзу, проти їхніх законів. Ви повезете братам нашим по вірі слово боже, біблію, святе писання.
Жаннетт узяла першу-ліпшу книгу: голубий коленкоровий томик без жодного напису на ньому і тільки через кілька чистих сторінок зазначено: «Біблія. Книги священного писання Старого і Нового завіту. Канонічні. В російському перекладі. З паралельними місцями. Видання Всесоюзної ради євангельських християн-баптистів. Москва, 1968».
Жаннетт перевела здивований погляд на Нормана.
— Яка Москва, мосьє Клод?
— Бачте, мадемуазель Мельє, якщо ми вже взялися надати нашим братам і сестрам книги для читання, то ліпше, аби вони мали радянські вихідні дані, аніж паризькі чи мюнхенські. І ще. Коли ви зустрінетесь із нашими друзями, то передасте їм разом з літературою лише вітання. За нашими припущеннями, їм нічого буде передати нам, але як щось і знайдеться, то сховайте знову ж таки в тайник — він, як ви бачили, зроблений надійно. Коли ви думаєте вирушати?
— З мосьє Мартінсоном ми домовлялися на післязавтра.
— А чи не могли б ви виїхати хоча б завтра увечері?
— І спинитися на ночівлю у Брюсселі?
«Теж правильно, — подумав Норман, — одна ніч ролі ніякої не грає, тільки ж поспішати, поспішати треба», — однак погодився:
— Добре, післязавтра зранку.
Вони попрощалися з Філом, домовившись про зустріч наступного дня, щоб Жаннетт могла випробувати машину в ділі. «Тут є ще деякі тонкощі», — докинув на прощання Філ. Другого дня виявилося, що Жаннетт має взяти з собою ще одну книгу.
— Це Веселов, ви, мабуть, чули про нього, мадемуазель? — спитав у неї Філ. — Росіянин, який попросив на Заході політичного притулку і почав тут писати книги. Це річ художня, але автора не друкують у Радянському Союзі, бо він має свій досить категоричний погляд на деякі речі…
— Навіщо ж мені її ховати, наражаючись на небезпеку, — здивовано спитала Жаннетт.