Мистецтво кохання

077] Шану складай і телиці мемфійській в одінні лляному: 078]     Тим, що Юпітер їй дав, інших вона збагатить. 079] Місце Амура — це ще й судова (хто повірив би?) площа: 080]     Й тут серед гаму, бува, запломеніє любов. 081] Де Аппіада, що при мармуровому храмі Венери 082]     В небо дзвінким джерелом, росяним струменем б'є, 083] Права знавець не один потрапляв у тенета богині: 084]     Інших людей захищав — сам вберегтися не вмів. 085] Найкрасномовніший там мов німіє, бо замість чужої — 086]     Власну справу тепер мусить, сердега, вести. 087] От і сміється над ним із сусіднього храму Венера: 088]     З гордого опікуна — скромний зробився прохач. 089] Та найудатнішим будеш ловцем у півкруглім театрі: 090]     Матимеш здобич таку, що й не наснилась тобі. 091] Не для потіхи лише — для любові чимало тут гідних, 092]     Буде забавиться з ким, буде кого й полюбить. 093] Як от мурашки снують то сюди, то туди, незліченні,— 094]     Кожна поживу несе, в ротику двигає щось; 095] Як ото бджоли над квітом лугів, над ярами, де пахнуть 096]     І медуниця, й чебрець, денно роями гудуть, 097] Так на видовища славні спішить пишношатне жіноцтво, 098]     Гляну — й вагаюсь не раз, око на кому спинить. 099] І подивитись ідуть, і щоб інші на них подивились: 100]     Серед юрби, на виду, спробуй—но цноту шануй! 101] Спокій видовищ ти, Ромуле, перший тоді скаламутив, 102]     Як на сабінських дівчат римських пустив юнаків. 103] Мармур там ще не білів, а поміст не рудів од шафрану, 104]     Де просто неба сидів, не під наметом, глядач. 105] На Палатіні (там лісу не бракне) наламане гілля 106]     В ту, що минула, добу скромним помостом було. 107] Люд не на лавах — на дерні сидів, а кошлате волосся, 108]     Щоб не діймала жарінь, зеленню всяк окривав. 109] Очі там кожен пасе на дівчатах: котру б собі взяти? — 110]     В грудях тим часом горить непереборна жага. 111] Ось невигадливий спів починає сопілка етруська, 112]     Тричі притупнув уже, вчувши її, танцюрист. 113] Люд у долоні вже б'є, хоч невміло, — тоді—то володар 114]     Знак, щоб хапали дівчат, нетерпеливим подав. 115] І позривалися з місць юнаки — запальні, галасливі, 116]     Й кожен, котру забажав, ту й забирає собі. 117] Як од орлів навсібіч розлітаються тихі голубки, 118]     Як од голодних вовків ніжна овечка втіка, 119] Так затремтіли й сабінянки перед нальотом зухвальців: 120]     Щойно рум'яні були — страх на лиці забілів. 121] Хоч і на всіх він один — неоднаково кожна боїться: 122]     Ця рве волосся, а та — наче без тями сидить. 123] Матінку кличе одна, заніміла від остраху інша, 124]     Ця ані слова, ця в плач, та остовпіла, та — в біг. 125] От і ведуть їх, щоб мати жінок собі, схоплених юнок, 126]     І не одну з—поміж них навіть сам страх прикрашав. 127] Ту, котра вперта була, брав на руки гарячий здобичник, 128]     Міцно тулив до грудей, напоумляючи таю 129] "Що ж ти сльозами лиш очі псуєш? Ким твій батько був завжди 130]     Неньці твоїй, тим і я, дівчино, буду тобі". 131] Ромуле, ти, як ніхто, воякам своїм вмів догодити; 132]     За нагороду таку згоден і я воювать! 133] Отже, од тих славнозвісних часів велелюдні театри 134]     Для миловидих дівчат — наче ті ями—пастки. 135] Варто вчащати тобі й на змагання породистих коней: 136]     Цирк, що народом кишить, не розчарує ловця. 137] Тут не потрібно тобі спілкуватися мовою пальців, 138]     Погляду, поруху брів не перехоплюють тут. 139] Побіч красуні сідай собі сміло — ніхто не осудить, 140]     Боком до неї тулись — слова не скаже ніхто. 141] Хоч не хотіла б — тулитися мусить, бо тісно на лаві, 142]     Й та тіснота, пам'ятай, тільки на руку тобі. 143] Далі вже гав не лови — до сусідки словечком озвися, 144]     Можна спочатку пустим, тільки б розмова пішла: 145] От, чиї коні, спитай, вдаючи зацікавлення, й тут же 146]     Саме за тих, що й вона, ти від душі вболівай. 147] А понесуть по арені богів урочистим походом — 148]     Владній Венері тоді якнайгучніше плещи. 149] Може, пилинка якась, покружлявши, сусідці на груди 150]     Сяде — ти пальцем чутким зняти її поспіши. 151] Хай і не сяде — зніми все одно: лови будь—який привід, 152]     Тільки б засвідчити міг щиру турботу свою. 153] От їй поділ зіслизнув до землі (забруднитися може) — 154]     Маєш нагоду: нагнись, щоб підхопити його. 155] Тут же тобі й нагорода за труд: нахилившись, побачиш 156]     Ніжку, й за це вже ніяк дівчина не дорікне.