Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи
- Автор: Седлачек Томаш
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-244-4
- Переводчик: Тетяна Окопна
- Жанр: Экономика
Электронная книга - «Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи». Краткое содержание книги:
Автор — чеський економіст, радник президента Вацлава Гавела у 2001-2003 роках — у своєму дослідженні сміливо виходить за межі економіки та поєднує її з історією, філософією, психологією та давніми міфами.
ISBN 978-617-679-244-4
Томаш Седлачек © текст, 2012
Тетяна Окопна © переклад, 2017
Іван Міклош © передмова, 2017
Дмитро Подолянчук © дизайн обкладинки, 2017
Видавництво Старого Лева © українське видання, 2017
Наступним ізраїльським королям пророки теж невпинно нагадували, що вони не всемогутні, не рівня Богові, що вони його підлеглі. Зрештою, ідея політичного правителя повністю суперечила Божій волі, і про це чітко й детально йдеться в Торі. Бог однозначно бачив суддю як найвищу форму правління — тобто інституцію, яка зможе розсудити людей, але не буде безпосередньо правити в сучасному розумінні виконавчої влади[152]. Євреї сприймали правління королів майже буквально як інструмент, який вони побудували з нуля, і саме з такої позиції його й розглядали. Для євреїв ця інституція аж ніяк не була божественною, королювання вважалося абсолютно земною справою. З цього часу покірність у правителів (тобто визнання Божої сили над собою, а не в собі) вважається однією з найважливіших чеснот. Король Давид, найвизначніший з ізраїльських королів, пише в Псалмі 147, авторство якого йому часто приписують: «Господь підіймає слухняних, безбожних понижує аж до землі»[153]. Політика втратила свій характер божої безпомилковості, тепер у правильності політичних рішень можна було сумніватися. Економічна політика може бути предметом досліджень.
Інститут королювання представлено в Старому Завіті як те, чого не рекомендують й перед чим застерігають. Перш ніж ізраїльтяни вибрали (жеребкуванням) короля, в Ізраїлі «правили» судді, які навіть приблизно не мали такої виконавчої сили, як королі. У наступній цитаті Господь вустами пророка Самуїла попереджає народ не встановлювати над собою королів:
і сказав: Оце буде право царя, що царюватиме над вами: він візьме синів ваших і поставить собі в колесниці свої та серед їздців своїх, і вони будуть бігати перед колесницею його; і щоб поставити собі тисячників та п’ятдесятників, і щоб орати орку його, і щоб жати жниво його, і щоб робити зброю військову його та колесничні приладдя його. А дочок ваших забере за мироварниць, і за кухарок, і за пекарок.
І він позабирає поля ваші, і виноградники ваші, та кращі ваші оливки, і пороздає своїм слугам.
А з вашого посіву та з ваших виноградників братиме десятину, і даватиме своїм євнухам та своїм слугам.
І він забере рабів ваших, і ваших невільниць, і найліпших ваших юнаків, і ваших ослів, і буде вживати їх на роботу свою.
Він братиме десятину з вашої отари, а ви станете йому за рабів.
І ви будете кликати того дня проти вашого царя, якого собі вибрали, та не відповість вам Господь того дня!
Та народ відмовився слухати Самуїлового голосу, та й сказав: Ні, нехай тільки цар буде над нами![154]
Тож так в Ізраїлі й без благословення зароджується інституція правителя як носія виконавчої влади. Уже на самому початку, коли Господь повністю дистанціюється від цієї думки, він стверджує, що в політиці немає нічого святого, а тим більше божественного.
Правителі допускаються помилок, і їх можна нещадно критикувати. Що, зрештою, у Старому Завіті досить часто і без перебору й відбувається з вуст різних пророків.
Хвала порядку й мудрості: людина як співавтор створення
У створеного світу є певний порядок, який ми, люди, можемо пізнати, що дуже важливо для методології науки й економіки, оскільки не-порядок, хаос, досить складно досліджувати науково[155]. Віра в певний раціональний і логічний порядок у системі (суспільстві, економіці) — це мовчазна передумова будь-якого (економічного) дослідження.
На початку створення, здається, було зовсім інакше — усе було в прямому значенні слова лиш однією безформною і безбарвною масою; не було жодних імен чи визначень, усе зливалося в одне ціле[156]. Спершу Бог словом творить і тільки через кілька днів відділяє світло від темряви, воду від суші, день від ночі і т. д. — і впорядковує світ[157]. Світ створювався по порядку — його створено мудро, розумно, тобто раціонально. Хід світу влаштовано так, що принаймні частково[158] його можуть дешифрувати будь-які інші наділені розумом істоти, які дотримуються раціональних правил. Можна навіть науково досліджувати принципи, якими керується цей світ. У Книзі Приповістей декілька разів чітко наголошено, що саме мудрість стоїть біля витоків створення світу. Персоніфікована Мудрість звертається:
152
Є тут і одна цікава імплікація щодо токвільського розподілу законодавчої, судової та виконавчої влади. Законодавцем мав бути Господь, а судді — його повіреними пророками.
153
Псалми 146:6.
154
1 Самуїлова 8:11-19.
155
Проте сучасна наука цікавиться певним типом хаосу. Наприклад, теорія хаосу досліджує поведінку динамічних систем, які дуже чутливі до початкових умов.
156
Цей мотив хаосу трапляється і в інших давніх історіях та міфологіях.
157
Важливо пам’ятати, що з будь-яким створенням чи відділенням пов’язано також називання. Якщо річ не означена, тобто відділена від інших, не є сама собою — вона не означена, а отже, й не визначена.
158
До самих же основ «об’єктивної реальності» поки що не вдалося повністю дійти навіть королеві точних наук — теоретичній фізиці. Тож фізики (а з ними й ми) ще й сьогодні не можуть належно відповісти на основні питання — наприклад, що таке матерія. Глибинні речі все ще для нас оповиті таємницею.