Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи

Реалізм та антиаскетизм

Окрім ідеї прогресу, євреї зробили ще один дуже важливий внесок у нашу культуру, а саме — десакралізували героя, природу й володаря. Трохи перебільшуючи, можна сказати, що єврейська філософія — найприземленіший, найреалістичніший світогляд зі всіх тих, що якимось чином вплинули на нашу культуру[126]. Абстрактний світ ідей був чужим для євреїв. Адже й до сьогодні їм заборонено зображувати Бога, людей та тварин на полотнах, у скульптурах, картинах чи символах. Їм не дозволялося створювати заміщувальні символи та репрезентації (тобто власні моделі) реальності:

І будете ви сильно стерегти свої душі, бо не бачили ви того дня жодної постаті, коли говорив Господь до вас на Хориві з середини огню, щоб ви не зіпсулися, і не зробили собі ідола на подобу якогось боввана, зображення самця чи самиці, зображення всякої худобини, що на землі, зображення всякого крилатого птаха, що літає під небом, зображення всякого плазуючого по землі, зображення всякої риби, що в воді під землею, і щоб ти, звівши очі свої до неба і побачивши сонце, і місяць, і зорі, усе військо небесне, щоб не був ти зведений і не вклонявся їм, і не служив їм; бо Господь, Бог твій, приділив їх усім народам під усім небом[127].

На відміну від християнства, євреї не розвивали уявлення про неземний Рай чи небеса[128]. Рай ізраїльтян — Едем — спочатку був тут, на землі, у конкретному місці в Месопотамії[129], у конкретний час, який виміряється точною генеалогією від Адама й Єви. Зрештою, євреї й досі ведуть літочислення від створення світу. Так само концепт небес майже зовсім не розпрацьовано, принаймні ніхто ним аргументовано (в теології) не оперує. І Вольтер пише, що «це безперечний факт, поза всілякими сумнівами, що Мойсей ніде не обіцяє євреям винагороди чи покарання в майбутньому житті, що він їм ніде не говорить про безсмертя їхніх душ, не тішить їх надією про життя на небесах, не погрожує їм пеклом; усе земне»[130].

Зовсім чужим був для старозавітних євреїв керований аскетизм, зокрема вправляння в бідності чи гордування всім матеріальним чи тілесним, що побачимо пізніше в Греції нібито під впливом традиції, що сформується на творах Сократа й Платона[131]. Згодом ця грецька аскетична традиція перейде і в християнство, власне, через вчення апостола Павла та неоплатоніста Августина (354-430 рр.), які все ж частково відмежовувалися від неї. (До грецьких і середньовічних християнських учень у контексті теми аскетизму ми ще повернемося.)