Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи

За прикладами не треба ходити далеко: Ной напився так, що наробив всім сорому, Лот у подібному стані сп’яніння дозволяє власним донькам звабити себе. Авраам бреше й продає свою дружину в наложниці. Яків обманює свого батька Ісака та відбирає в свого брата Ісава благословення первородженого сина. Мойсей — убивця єгиптянина, король Давид блудить із дружиною свого воєначальника, а потім наказує його вбити. Соломон на старості повертається до своїх поганських ідолів і т. ін.[144]

У кожного суспільства й кожної епохи — свій ідеал, відповідно до якого ми підсвідомо поводимося, здебільшого скомбінований з того, що вже було. Антропологія знає кількох архетипів героя. Наприклад, американський антрополог польського походження Пол Радін досліджував міфи північноамериканських індіанців, і в своїй найвідомішій книзі «Трікстер»[145] з 1956 р. він описує їхні чотири основні архетипи героя. Найстаршим був т. зв. трікстер (шахрай) — обманщик; потім носій культури — заєць; герой-силач на ім’я Червоний Ріг та зрештою найрозвиненіша форма героя: двійнята. Наприклад, у Гільгамеша є знаки всіх архетипів Радіна: двійням, що його доповнює, став Енкіду[146]. До певної міри, навіть можна було б сказати, що євреї — а пізніше християнство — додали ще один архетип, архетип героя-мученика[147]. Таким є, наприклад, Йов чи Ісая. (У християнстві цей ідеал, звісно ж, уособлює Ісус Христос, який демонструє свою силу в слабкості, перемогу — у поразці, а вищість — покорою на хресті. Складається враження, що його роль полягала в тому, щоб вказати шлях і спокутно страждати). Як ми вже бачили з переліку вище, єврейські герої мали більше схожого з трікстерами, носіями культури й двійнятами. І при цьому вони зовсім не схожі на домінантний символ класичного героя — божественного силача, як ми його зазвичай уявляємо при слові «герой».