Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи

Архетип героя

Поняття героя набагато важливіше, ніж нам здається. Можливо, саме тут криються витоки animal spirits Кейнса, тобто прагнення наслідувати певний внутрішній архетип, що його конкретний індивід сприйматиме за власний, а суспільство поважатиме. Очевидно, у всіх нас є свій «принц Баяя»[136], тобто внутрішній зразок для наслідування (чи то свідомо, чи несвідомо). І дуже важливо, що саме це за архетип, тому що його роль — переважно ірраціональна, і змінюється залежно від часу та конкретної цивілізації. Це наш внутрішній аніматор, внутрішній рушій, який ніколи не спить і впливає на нашу поведінку — включно з економічною — набагато більше, ніж ми того хочемо.

Спершу зауважимо, що Старий Завіт оперує набагато радикальнішим і більш пластичним архетипом героя, ніж інші цивілізації навколо. Єврейські «герої», наприклад, на відміну від «Епосу про Гільгамеша» чи грецьких міфів та легенд, — абсолютно реалістичні й пластично представлені люди. Про шумерські уявлення про героя ми вже знаємо, тож зупинімося тепер детальніше на іншій культурі, яка суттєво вплинула на євреїв — а саме, на культуру єгиптян. У Єгипті євреї прожили кілька століть на початку своєї історії, і пішли з цих територій десь за часів правління славного Рамзеса ІІ[137]. З письмових джерел, що збереглися до наших днів (якщо хтось і засновував традицію чиновників та записувачів, то це були єгиптяни), ми можемо сформувати для себе картинку, як би мав виглядати герой у тогочасних уявленнях. Тоді вже досить добре розвинулася міфологія короля-героя, яку Клер Лалует зводить до кількох основних характеристик: краса (ідеальне обличчя, на яке «приємно глянути», але й краса, що називається єгипетським словом nefer, і передбачає не лише естетичний вигляд, а й моральні якості)[138], мужність і сила[139], знання та інтелігентність[140], мудрість та розум, пильність і продуктивність, знаменитість і слава (слава, якою він перемагає своїх ворогів, оскільки «тисяча осіб не встояли б міцно на ногах у його присутності»)[141], він хороший пастир (який дбає про своїх підлеглих), він — міцні укріплення, щит землі, героїчний захисник. Не треба забувати, що єгипетський володар, подібно до шумерського, теж був напівбог, адже він був сином бога[142].

У Торі ми майже не знайдемо схожих напівбогів, красивих силачів, наділених надлюдськими фізичними вміннями та покликаних вершити великі справи. Єдиний виняток — це підкачаний Самсон, проте й він отримав свою надлюдську силу від Бога. Герої Тори (якщо взагалі можна використати цей термін) часто помиляються і їхні помилки в Торі дуже детально документуються — можливо, саме тому, щоб нікого з них не прирівняли до Бога[143].