Метаморфози

287] Так вона Кадма дочку, якій горе й не сниться, повчає 288] Словом лукавим, а та вже в Юпітера просить дарунку. 289] Він їй на те: «Вибирай! Не відмовлю, будь певна, ні в чому: 290] Щоб марнослівним не видавсь тобі,— присягаюся Стіксом, 291] Він для богів усіх — бог, він острашку й на них наганяє». 292] Лихом своїм і могутністю горда, і згубним для себе 293] Послухом бога—коханця: «Яким тебе брати в обійми 294] Звикла Сатурна дочка, коли двох вас Венера єднає, 295] Будь і зі мною таким». їй хотів він уста затулити, 296] Та запізнивсь: у повітря вже злинуло слово квапливе. 297] І застогнав Громовержець: як їй не змінити бажання, 298] Так і йому не вернути присяги. В глибокій скорботі 299] З неба спускається він; за обличчям його потяглися 300] Хмари густі, він завихрює їх, виповняє громами, 301] Стріли меткі додає — невідхильні свої блискавиці. 302] Втім, свою силу він прагне послабити, як тільки може: 303] Взяв у правицю вогонь не такий, як тоді, коли в прірву 304] Скинув Тіфея сторукого — зброя ця надто могутня. 305] Різні блискавки є: одним, котрі легші, кіклопи 306] Менше вогню додали, не такі вони хижі, стрімливі — 307] Другою зброєю звуть їх боги; саме з ними Юпітер 308] Входить в Агенора дім. Небесного полум'я смертне 309] Тіло знести не могло, спопеліло від шлюбних дарунків. 310] Ще недозріле дитя, з материнського лона добуте, 311] Вшите було (якщо вірити слову) в стегно свого батька. 312] Й там добуває свій строк, що його провести мало в лоні. 313] Ще коли був немовлям, його потайки Іно ростила — 314] Тітка, Семели сестра. Опісля заховали нісейські [57] 315] Німфи в печерах своїх те дитя й молоком годували.