Метаморфози
- Автор: Назон Публий Овидий
- Год: 1985
- Язык: украинский
- Год: Видавництво художньої літератури «Дніпро»
- Переводчик: Андрій Олександрович Содомора
- Жанр: Античная литература
Электронная книга - «Метаморфози». Краткое содержание книги:
Переклад з латини. В поемі «Метаморфози» на матеріалі міфів про різноманітні перевтілення автор задумав пояснити все, що відбувається в мінливому світі природи. В цьому творі Овідій розгортає понад двісті сказань про чудесні метаморфози, починаючи від створення світу як першого «перетворення» хаосу на космос і закінчуючи офіційним міфом про перетворення Юлія Цезаря на зірку. Це — найбільш відомий твір знаменитого римського поета.
Перейти на страницу:
143] Горб височів, де не раз хижаків убивали на ловах.
144] Полудень саме надходив, коротшали тіні довкола.
145] Сонце від'двох своїх меж зависло на віддалі рівній.
146] Друзів—мисливців тоді по глухих, бездоріжних яругах
147] Словом погідним юнак гіантійський скликає до себе:
148] «Досить вже сіті й списи нам на ловах кривавити, друзі!
149] Нині щасливим був день. А завтра, коли на рожевім
150] Повозі знов нам Аврора заблисне — тоді, відпочивши,
151] Діло продовжим своє. Тепер ось од Заходу й Сходу
152] Рівно Феб віддаливсь: аж порепалось поле від спеки.
153] Вже відпочити пора, то згорніть вузлуваті тенета».
154] Роблять, як велено, ті,— відкладають лови на завтра.
155] Діл був, сосною порослий увесь і струнким кипарисом,
156] Звався «Гаргафія» він — заповідна діброва Діани.
157] Десь у найдальшім куточку діброви ховалась печера,
158] Скромна, без жодних прикрас, та не згірш од митця там явила
159] Хист свій природа сама: склепіння тієї печери
160] Дугоподібне вона з ніздрюватого каменю склала.
161] Зліва струмок гомонить, кришталевою хвилею грає.
162] А по боках моріжок охопив його, наче окрайком.
163] Тут богиня лісів після ловів утомливих часто
164] Тіло дівоче в прозорій воді холодити любила.
165] От, прийшовши туди, вона спис, і послаблений лук свій,
166] І сагайдак віддає зброєносиці німфі, а друга
167] Руки мерщій простягла — від богині одежу приймає.
168] Дві — роззувають її, а з усіх найздібніша Крокала,
169] Донька Ісмена—ріки, хвилясте волосся Діани
170] В'яже майстерно вузлом, хоч своє розпустила по плечах.
171] Воду тим часом черпають Нефела, Гіала, Раніда,
172] Псека, Фіала — й по вінця наповнюють дзбани опуклі.
173] Поки Тітанія тіло своє неквапливо зливає,
174] Кадма внук у той час, полювання удатне відклавши, [54]
175] Гаєм незнаним іде навмання, і тут ненароком
176] (Видно, вже доля така!) забрідає в той закут священний.
Перейти на страницу: