Метаморфози

526] Син Ехіона жене, проте, геть ясновидця старого. 527] Скоро підтвердились віщі слова—що сказав, те стається: 528] Лібер — вже тут! Всі вітають його, аж полями луна йде. 529] Квапиться люд — матері і жінки разом з чоловіками, 530] Бо таємничий обряд і незнатного, й знатного вабить. 531] «Що то за шал, змієродні, напав на вас, Марса нащадки, 532] Розум затьмаривши вам? — так Пентей їх соромить:— Невже ж то 533] Мідноголосий кімвал і покривлений ріг—ці марниці, 534] Весь цей обман, мають силу таку, що вас, котрим звичні 535] Меч бойовий, та сурма, та готові до бою загони, 536] Нині скорили жінок голоси і вином розігрітий 537] Безум, юрба сороміцька і пустопорожні тимпани? 538] Старці! Дивуюся й вам: подолавши море безкрає, 539] Тір тут заклали ви й тут поселили вигнанців—пенатів,— 540] Нині без опору піддаєтесь? А ви, хто сьогодні 541] В розквіті сил, мої друзі—ровесники,— спис, а не.тирс вам 542] Личить тримати в руці, не вінок, а шолом одягати! 543] Не забувайте, молю, від якого ви кореня вийшли! 544] Духом проймітеся змія того, що стількох одним махом 545] Сам один подолав! Він за озеро та за джерела 546] Згинув, а ви перемогу здобудьте для слави своєї! 547] Мужніх змій переміг, а ви, слабодухих прогнавши, 548] Батьківську честь захистіть! Та якщо не судилося далі [62] 549] Фівам нашим стоять, то хай воїни й пращі потужні 550] Мури зметуть, хай вирує вогонь, хай скрегоче залізо! 551] Ми б не соромились горя свого, нарікали б на долю, 552] Та не таїли б її, і за сльози ніхто б нас не ганив. 553] Нині ж—о сором! — хлопчині беззбройному коряться Фіви, 554] Хоч про війну він не чув, не тримав ні меча, ні повіддя,— 555] Кучері мастить усе та вінками чоло вповиває; 556] Носить коштовний багрець і вишивані золотом шати. 557] Я от за нього візьмусь (не юрміться лишень) і розвію 558] Всі ті про батька його та про таїнства вигадки—плітки. 559] Мав же сміливість Акрісій—владар: над оманливим богом 560] Він посміявсь, перед ним зачинивши аргоські ворота. 561] Тож чи Пентея й усі його Фіви той зайда злякає? 562] Гей же! — Велить він рабам.— До мене того верховода, 563] В путах міцних притягніть! Та мерщій мою волю сповняйте!»