Метаморфози

177] Тільки ввійшов під склепіння глухе, де джерела струмились, 178] Німфи, що вже роздяглись, нежданого вгледівши гостя, 179] Вдарили в груди себе й розкричалися так, аж луною 180] Гай оді звавсь, а тоді, обступивши Діану юрбою, 181] Тілом своїм приховали її; вона зростом, одначе, 182] Серед усіх виділялась — на голову вища, ніж інші. 183] Як запалає хмаринка не раз, коли променем сонце 184] Здалеку вразить її, як багрянцем горить Зоряниця, 185] Так, без одежі побачена, вся зашарілась Діана. 186] Хоч і нелегко було ворухнутись в оточенні подруг, 187] Боком вона повернулась—таки й озирнулась за плечі, 188] Та не було під рукою стріли, а так їй.хотілось 189] Лука напнути в ту мить! Дотягнувшись устами до хвилі, 190] Порскає нею в лице юнака; оросивши й волосся, 191] Так йому, мстива, майбутню біду пророкує та горе: 192] «Йди та розказуй тепер, коли щось розказати зумієш, 193] Як ти роздягнену бачив мене». Не додавши ні слова, 194] Оленя роги йому понад мокрим чолом підіймає, 195] Шию видовжує, над головою — загострює вуха, 196] Кисть у копито тверде перемінює, руки ж — у довгі 197] Ноги, а тіло вкриває густою плямистою шерстю, 198] В серце вселяє ще й страх: утікаючи, син Автоної 199] З дива не сходить: відкіль у ногах така прудкість береться? 200] Та, спостерігши у хвилі струмка свою голову й роги,— 201] «Горе!» — зойкнути мав, але так і не вимовив слова, 202] Лиш застогнав,— це й була його мова,— й сльози обличчям, 203] Вже не людським, попливли; тільки розум колишнім лишився. 204] Що тут робить? Чи додому, в палати, вернутись, чи в лісі 205] Сховок найти? Дома соромно буде, в гущавині — страшно.