Чому Захід панує - натепер
- Автор: Моррис Иэн Мэттью
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: КЛІО
- ISBN: 978-617-7023-09-7
- Переводчик: Ольга Кочерга
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Чому Захід панує - натепер». Краткое содержание книги:
Східняки могли б відкрити Америку у п'ятнадцятому сторіччі (дехто вірить, що так і було), але географія завжди сприяла тому, щоб західняки дісталися туди першими. Східняки мали значно більше користи від плавання багатим Індійським океаном, ніж порожнім Тихим, до того ж їм доводилося суходолом пробиватися до степів, що протягом майже двох тисяч років були найбільшою загрозою їхній безпеці.
У сімнадцятому сторіччі експансія осередків змінила значення географії драматичніше, ніж будь-коли раніше. Централізовані імперії з мушкетами та гарматами перекрили внутрішньоазійську степову магістраль, що сполучала Схід із Заходом, поклали край міграції кочівників та ефективно вбили одного з апокаліптичних вершників. В Атлантиці, навпаки, океанічні магістралі, що їх відкрили європейські торгівці, сприяли піднесенню ринків нового типу та порушували цілком нові питання щодо того, як функціював природний світ. На 1700 рік суспільний розвиток знову почав тиснути на тверду стелю, але цього разу, коли був неможливий спільний рейд апокаліптичних вершників, катастрофу затримали достатньо довго, аби західноєвропейські підприємці змогли відповісти на стимули океанічної магістралі й вивільнити величезні запаси енергії вугілля та водяної пари.
Маючи досить часу східняки, можливо, зробили б такі самі відкриття й мали б свою власну промислову революцію, але завдяки географії західнякам це було зробити значно легше. Відтак, позаяк люди (у великих групах) зазвичай однакові, промислова революція на Заході відбулася раніше. Саме завдяки географії Луті опинився в Балморалі, а не Альберт у Пекіні.
Не тому, що захід панує
и цілком слушно можете запитати, а як щодо людей? Сторінки цієї книжки рясніють великими чоловіками (та жінками), недолугими ідіотами, їхніми ідеями та їхніми неослабними конфліктами. Невже все це ні на що не впливає?
І так, і ні. Ми всі маємо свободу вибору, і я вже багато разів наголошував, що наш вибір змінює світ. Але більшість наших виборів змінюють світ не надто сильно. Звичайно, я міг би прямо зараз вирішити не писати цю книжку далі, полишити роботу й стати мисливцем-збирачем. Звичайно, це створило б відмінність. Я втратив би домівку і, позаяк я майже не розуміюся на полюванні та збиранні харчів, міг би отруїтися чи голодувати. Це сильно зачепило б кількох близьких мені людей і злегка зачепило б дещо більше число людей. Вам, наприклад, довелося б пошукати щось інше до читання. Але в усьому іншому світ ішов би далі. Жодне рішення, що я можу свідомо прийняти, не вплине на те, чи панує Захід.
Звичайно, якби мільйони інших американців також вирішили від дев'ятої до п'ятої виходити й шукати харчів на природі, моє дивне особисте рішення перетворилося б зі схибленої персональної аберації на частину масового (але все одно дивного) руху, що справді створив би відмінність. Є чимало прикладів таких масових рішень. Після Другої світової війни, наприклад, півмільярда жінок вирішили одружуватися раніше, ніж це робили їхні матері, і народжувати більше дітей. Населення різко зросло. Потім, через тридцять років, мільярд їхніх доньок вирішили зробити навпаки й більшання населення уповільнилося. Разом ці їхні вибори змінили перебіг сучасної історії.
Звичайно, це були не просто примхи. Карл Маркс виклав суть справи півтора сторіччя тому. "Чоловіки [та жінки] роблять власну історію, — писав він, — але не просто так, як самі хочуть, не за обставин, що їх самі вибирають"[463]. Жінки двадцятого сторіччя мали такі вагомі підстави вирішити мати більше (а потім менше) дітей, що часто відчували, що насправді взагалі не мають вибору. Так само люди, що десять тисяч років тому вирішили зайнятися землеробством, чи п'ять тисяч років тому пересунутися до міст, чи двісті років тому піти працювати на фабрики, часто мусили відчувати, що реальної альтернативи не було.
Ми всі відчуваємо сильний тиск і мусимо робити вибір, аби пристосуватися до реальності. Ми всі знаємо людей, що ігнорують такі тиски й приймають ексцентричні рішення. Часто ми в захваті від таких радикалів, повстанців та романтиків, але наслідуємо їх рідко. Більшість із нас знають, що передбачним конформістам ведеться краще (під цим я розумію більший доступ до харчів, даху над головою та шлюбних партнерів), ніж Аннам Кареніним. Еволюція добирає згідно з тим, що ми називаємо здоровим глуздом.
463
"Чоловіки [та жінки]...": Marx, The Eighteenth Brumaire of Louis Napoleon (1852).