Чому Захід панує - натепер
- Автор: Моррис Иэн Мэттью
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: КЛІО
- ISBN: 978-617-7023-09-7
- Переводчик: Ольга Кочерга
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Чому Захід панує - натепер». Краткое содержание книги:
Завдяки парадоксові розвитку лідерування в суспільному розвитку, що його географія надала Заходові наприкінці льодовикового періоду, було тривалим, але не зафіксованим. Занепад передбачити неможливо. Інколи кілька різних рішень чи трохи талану можуть відтермінувати, зменшити чи навіть відвернути лихо; наш вибір може створити відмінність. Аби пробитися крізь стелю в двадцять чотири бали, держави мали реорганізуватися та розвинути зовсім новий спосіб бачення світу, що його можна назвати осьовим мисленням першої хвилі. Позаяк близько 1200 року до н. е. мешканці Заходу не спромоглися перебудувати організацію та мислення, їхня перевага в суспільному розвитку над Сходом поменшала, а позаяк в першому тисячолітті до н. е. і західняки, й східняки впоралися з перетвореннями, потрібними під час дальшого зростання розвитку, вони протягом тисячі років рухалися голова до голови.
Західники та східняки однаково створювали держави з більшою централізацією, потім цілком розвинені імперії, а після 200 року до н. е. досягли такого масштабу, що знов почали змінювати значення географії. На Заході Римська імперія встановила контроль над некеровним Середземномор'ям і суспільний розвиток підскочив вище сорока балів. На початок першого сторіччя нової ери він почав тиснути на тверду стелю. Однак водночас піднесення Римської імперії та імперії династії Хань змінило значення величезних просторів, що відокремлювали Схід від Заходу. На обох кінцях Євразії було стільки багатства, що торгівці та кочівники знайшли нові причини зрушити з місця, на спробу сполучили осередки та почали старосвітовий обмін. Контакти посунули західний та східний розвиток ще вище, але спричинили безпрецедентні лиха. Вперше п'ятірка апокаліптичних вершників з'єднала осередки, що почали обмінюватися мікробами так само, як товарами та ідеями. Замість пробити тверду стелю, обидві імперії, Римська та Хань, після 150 року н. е. розпалися.
І Схід, і Захід зісковзнули в нову темну епоху, де осьове мислення другої хвилі (християнство, іслам та нові форми буддизму) заступило давніші ідеї першої хвилі, але в усьому іншому їхній занепад відбувався цілковито по-різному. На Заході германські нападники зламали менш розвинену частину Римської імперії навколо західного Середземномор'я й осередок повернувся до своєї давнішої та розвиненішої серцевинної території навколо східного Середземномор'я. На Сході нападники з внутрішньої Азії зламали давнішу й розвиненішу частину колишньої імперії Хань навколо ріки Хуанхе й осередок повернувся до менш розвинених земель за рікою Янцзи.
Цей географічний контраст створив світ відмінностей. На 450 рік навколо Янцзи почало бурхливо формуватися нове прикордоння рисової агрокультури; на 600 рік Китай був знов об'єднаний. Протягом наступного сторіччя Великий канал, що сполучив Янцзи з Хуанхе, дав Китаєві систему внутрішніх водних шляхів, що грали функційну роль, подібну до Середземного моря в стародавньому Римі. Проте на Заході, де арабські завойовники були достатньо сильними, аби прорватися до старого середземноморського осередку, але недостатньо сильними, аби його змінити, суспільний розвиток далі спадав аж до 700 року.
Близько 541 року східний розвиток перевищив західного (що, поза сумнівом, доводить, що західне панування ніколи не було зафіксованим) і на 1100 рік почав тиснути на тверду стелю. Коли на потреби економічного зростання забракло ресурсів, металісти дісталися викопного палива, винахідники створили нові машини, інтелектуали династії Сун занурилися у справжнє китайське відродження. Проте, так само як Римська імперія за тисячу років до того, китайці часів династії Сун не змогли проламати тверду стелю.
До певної міри події початку другого тисячоліття до нової ери аналогічні тому, що відбувалося на початку першого, але зі зміною ролей Сходу та Заходу. Зростання розвитку спричинило другий старосвітовий обмін і знов вивільнило п'ятьох вершників. Суспільний розвиток в обох осередках впав, але на Сході падання було тривалішим і глибшим. На Заході найбільше постраждав розвиненіший мусульманський серцевинний схід Середземномор'я, і на 1400 рік в західній Європі почав формуватися новий осередок із властивим відродженням.
Ці відокремлені, колись периферійні європейські землі тепер відкрили для себе переваги власної відсталости. Кораблебудування та зброярство, технології, запозичені зі Сходу під час другого старосвітового обміну, дали їм змогу перетворити Атлантичний океан на магістраль, що ще раз змінила значення географії. Прагнучи дістатися багатства Сходу, західні мореплавці розгорнулися віялом і — на свій подив — натрапили на Америки.