Чому Захід панує - натепер
- Автор: Моррис Иэн Мэттью
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: КЛІО
- ISBN: 978-617-7023-09-7
- Переводчик: Ольга Кочерга
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Чому Захід панує - натепер». Краткое содержание книги:
Нині лише поодинокі науковці пропагують расистські теорії, згідно з якими західняки генетично вищі за всіх інших. Будь-хто, охочий дотримуватися цього напряму, мусить показати, що силу характеру в шостому сторіччі нової ери якимось чином забрано від західняків, а в вісімнадцятому повернуто; чи що східняки виховали в собі вищість у шостому сторіччі, а потім у вісімнадцятому її втратили. Це буде, м'яко кажучи, нелегко. Все свідчить про те, що у великих групах люди здебільшого однакові.
Ми не можемо пояснити, чому Захід панує, не почавши від біології, бо біологія пояснює, чому суспільний розвиток далі рухався вгору. Але сама біологія відповіді не дає. Наступний крок — залучити соціологію, що покаже, чому суспільний розвиток зріс так сильно.
Як випливає з рис. 11.1, цей процес не був гладеньким. У вступі я запропонував "теорему Мориса" (базовану на ідеї великого фантаста Роберта Гайнлайна), що пояснює весь перебіг історії: зміни спричиняють ледащі, жадібні, лякливі люди (що далеко не завжди усвідомлюють, що роблять) у пошуку легших, прибутковіших та безпечніших способів робити різні речі. Я сподіваюся, свідчення, наведені у розділах 2-10, це підтверджують.
Ми побачили, що люди постійно щось майструють, роблячи своє життя легшим чи багатшим, чи борються, аби за зміни обставин втримати те, що вони вже мають, і в перебігу загалом підштовхують суспільний розвиток вгору. Проте жодне велике перетворення в суспільному розвитку — поява землеробства, піднесення міст та держав, творення різноманітних імперій, промислова революція — не було наслідком лише майстрування. Кожне з них було наслідком жахливих часів, що потребували відчайдушних заходів. Наприкінці льодовикового періоду мисливці-збирачі досягли таких успіхів, що створили тиск на ресурси, завдяки яким існували. Дальші пошуки харчів спричинили одомашнювання деяких рослин та тварин, що вони споживали, й перетворення частини збирачів на землеробів. Деякі землероби досягли такого успіху, що поновили тиск на ресурси й заради того, аби вижити, особливо за несприятливої погоди, перетворили свої села на міста та держави. Деякі міста та держави були такими успішними, що теж спричинили ресурсні проблеми, а тоді перетворилися на імперії (спочатку базовані на оброблюваній землі, потім поширені також на степи та океани). Деякі з цих імперій повторили той самий цикл, вчинили тиск на ресурси й перетворилися на промислові економіки.
Історія — це не просто низка послідовних подій. Фактично історія — це весь час те саме, єдиний величний неспинний процес пристосовування до світу, що спричиняє нові проблеми, що вимагають дальшого пристосовування. У цій книжці я називав цей процес парадоксом розвитку: піднесення суспільного розвитку створює сили, що його гальмують.
Люди натрапляють на такі парадокси й розв'язують їх щодня, але інколи парадокс створює тверду стелю, що подається лише в разі справді докорінних змін. Дуже рідко одразу ясно, що треба робити, не кажучи вже про те, як робити, і коли суспільство наближається до однієї з таких стель, починається щось на кшталт перегонів між розвитком та занепадом. Рідко — можливо, взагалі ніколи — стається так, що суспільства просто впираються в цю стелю та застоюються, а їхній суспільний розвиток не змінюється протягом сторіч. Радше, якщо вони не знаходять спосіб пробити стелю, їхні проблеми виходять з-під контролю. Тоді прориваються на волю деякі чи всі чинники, що їх я називав п'ятьма апокаліптичними вершниками, і голод, хвороби, міграція та розпад держав, особливо коли вони епізодично збігаються з кліматичними змінами, тягнуть розвиток донизу, інколи на кілька сторіч, навіть у темну епоху.
Одна з цих стель з'являється близько двадцяти чотирьох балів індексу суспільного розвитку. Це рівень, де західний суспільний розвиток після 1200 року до н. е. затримався, а потім занепав. Але найважливіша стеля, що її я назвав твердою, лежить біля сорока трьох балів. Західний розвиток досяг її у першому сторіччі н. е., потім занепав; зі східним розвитком сталося те саме десь на тисячу років пізніше. Ця тверда стеля встановлює жорсткі обмеження на можливості аграрних імперій. Єдиний спосіб її зламати — пробитися до енергії викопного палива, як це зробили західняки після 1750 року.
Залучення соціології пояснює багато що щодо обрисів історії: як люди штовхали вгору суспільний розвиток, чому він часом більшає швидко, а часом повільно, й чому інколи він спадає. Але навіть разом біологія та соціологія не кажуть нам, чому Захід панує. Щоб це пояснити, потрібна географія.
Я наголошував двобічний зв'язок між географією та суспільним розвитком: фізичне довкілля формує зміни суспільного розвитку, а зміни суспільного розвитку формують значення фізичного довкілля. Дві тисячі років тому було байдуже, що ти живеш прямо на вугільному родовищі, але двісті років тому це почало важити дуже багато. Доступ до вугілля зрушив суспільний розвиток вгору швидше, ніж будь-коли до того — фактично так швидко, що після 1900 року вугілля почало поступатися місцем новим різновидам палива. Все змінюється, і значення географії теж.