Чому Захід панує - натепер
- Автор: Моррис Иэн Мэттью
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: КЛІО
- ISBN: 978-617-7023-09-7
- Переводчик: Ольга Кочерга
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Чому Захід панує - натепер». Краткое содержание книги:
Ще зовсім недавно, у 1960-і роки, деякі західні соціологи твердили, що східна культура, зокрема конфуційство, зашкодила розвиткові підприємницького духу змагання та винахідливости, важливого для економічного поступу. У вісімдесяті, перед обличчям очевидного факту японського економічного успіху, соціологи нового покоління зробили висновок, що конфуційські вартості поваги до влади та самопожертви заради групи не гальмували розвиток капіталізму, а радше пояснювали японський успіх. Розумніший висновок міг би бути такий, що люди пристосовують свою культуру до потреб суспільного розвитку, що наприкінці двадцятого сторіччя породив конфуційських та комуністичних капіталістів так само, як ліберальних.
Висновок, що ми дістаємо мислення, якого потребуємо, може пояснити ще одне дивне явище, відоме в психології як ефект Фліна. Відколи почалися тести на коефіцієнт інтелекту, середні рахунки стабільно більшають (приблизно на три бали за десять років). Було б приємно думати, що ми всі розумнішаємо, але, найімовірніше, ми просто вчимося краще мислити новітніми аналітичними способами, що їх міряють ці тести. Читання книжок зробило нас сучаснішими, ніж усні розповіді, а комп'ютерні ігри (на горе багатьом освітянам) явно роблять нас ще сучаснішими.
Безперечно, не всі культури однаково чутливі до зміни обставин. Ісламські країни, наприклад, створили на диво мало демократій, науковців, що діставали Нобелівські премії, чи різноманітних сучасних економік. Деякі немусульмани роблять висновок, що іслам мусить бути темною вірою, що тримає мільйони людей в забобонах. Але якби це було так, було б важко пояснити, чому тисячу років тому багато найкращих науковців, філософів та інженерів були мусульманами чи чому до шістнадцятого сторіччя мусульманські астрономи перевершували всіх інших.
Гадаю, справжнє пояснення в тім, що від 1700 року багато мусульман у відповідь на військову та політичну поразку згорнулися всередину подібно до китайців у тринадцятому та чотирнадцятому сторіччях. Іслам лишається широким наметом. З одного краю Туреччина, змодернізована так ефективно, що є прийнятним кандидатом на вступ до Європейського Союзу; з іншого краю бачимо людей, подібних до декого з Талібану що готові вбивати жінок за те, що вони прилюдно відкривають обличчя. Все разом становить мусульманський світ, що зісковзнув зі статусу осередку Заходу до експлуатованої периферії, чий суспільний розвиток застагнував на сенсі жертовности. Покінчити з цим — великий тягар сучасного ісламу й хто знає, які переваги відкриє тоді іслам у своїй відсталості.
Культура та свободна воля є дикими картами, що ускладнюють Морисову теорему згідно з якою зміни спричиняють ледащі, жадібні, лякливі люди (які рідко знають, що роблять) у пошуку легших, прибутковіших та безпечніших способів робити різні речі. Культура та свободна воля пришвидшують чи сповільнюють нашу реакцію на зміну обставин. Вони відхиляють та затуманюють будь-яку просту теорію. Проте — як цілком ясно показує оповідь розділів 1-10 — культура та свободна воля ніколи на тривалий час не переважать біологію, соціологію та географію.
Назад у майбутнє
анування Заходу має і тривалі, і короткочасні причини, що криються в постійно мінливому взаємовпливі географії та суспільного розвитку, але воно не є ані зафіксованим, ані випадковим. Його радше можна назвати імовірним, найвірогіднішим наслідком гри, де географія в перебігу історії здебільшого підтасовує карти на користь Заходу. Можна сказати, що панування Заходу часто було результатом виграшної ставки.
Аби пояснити цього доволі туманного коментарю я запозичу метод у Роберта Земекса, з його комедії 1985 року Назад у майбутнє. На початку фільму божевільний професор робить машину часу з величезного гітарного підсилювача, вкраденого плутонію та автівки Делоран. Професора вбивають терористи, підліток Марті МакФлай (у виконанні Майкла Фокса) намагається їх наздогнати, проте часова машина/автівка закидає його у 1955 рік. Там він зустрічає своїх майбутніх батьків, яким тоді було по стільки років, скільки йому тепер. Стається несподіванка — майбутня мама Марті, замість закохатися у його майбутнього тата, закохується у самого Марті. Можна сказати, що в гобелені історії це манюсінька пропущена петелька, але вона дуже багато важить з погляду Марті: він ніколи не народиться, якщо до кінця фільму не залагодить ситуацію в минулому.