Мистецтво кохання

354]     Кинувши — знати їй слід, скільки набрала очок. 355] То нехай кине на "три", то подумає, як їй найкраще 356]     Кинути кості й який хитрий придумати хід. 357] Хай і в "розбійники" грає розважливо; й тут варто знати: 358]     Гине камінчик тобі, раз він один — проти двох. 359] Воїна, що без напарниці, можуть в полон захопити — 360]     Часто вертається він, хоч і мав намір іти. 361] В сітку широку м'ячі підкидають — гляди, не торкнися 362]     Іншого, тільки того, що маєш кинуть, м'яча. 363] Ще одна гра є: на стільки клітинок поділено дошку, 364]     Скільки (рахунок тонкий!) в році ковзкім місяців. 365] Звідси і звідти — по три камінці; перемогу здобуде, 366]     Хто оті три камінці зможе поставити в ряд. 367] Ігор тих не зрахувать! Не знати їх дівчині — сором: 368]     Саме за грою, бува, паросток пустить любов. 369] Гарні робити ходи — невелика, одначе, заслуга: 370]     Спокій у грі берегти — значно важливіша річ. 371] Бо, захопившись, про все забуваємо, необережні: 372]     Що приховалось в душі — явним одразу стає. 373] Гнів підступає, огидливе зло, до збагачення потяг, 374]     Потім — лайки та сварки, й жалю важка гіркота. 375] От і здригається тут від докорів та криків повітря, 376]     Всяк закликає богів кривду помстити свою. 377] Гра — вже не гра; поривається кожен свого домогтися, 378]     Бачив я: сльози не раз рясно по лицях текли. 379] Хай від такої ганьби береже Громовержець жіноцтво, 380]     Щоб таланило йому вабити чоловіків! 381] Ось чим жінкам дала змогу втішатись бездумна природа; 382]     Вибір багатший забав — чоловікам перепав: 383] Тут перегони з м'ячем, тут списи і розгонисті кола, 384]     Зброя всіляка, щити й кінь, що по кругу біжить. 385] Поле не бачить вас, ні джерело найстуденіше Діви, 386]     Туська на тихій воді не поколише ріка. 387] Портик Помпеїв вам личить зате, коли в ясне сузір'я 388]     Діви стрімливо летять сонячні коні палкі. 389] Також відвідуйте храм лавроносного Феба, що в битві 390]     Нам посприявши морській, флот єгиптян потопив, 391] Й інші споруди, що їх і сестра і дружина вождева 392]     З зятем—звитяжцем звела, що в корабельнім вінку. 393] Ще — вівтарі, де мемфійську телицю обкурює ладан, 394]     Ще й три театри, щоб там на видноті ви були; 395] Далі — й арену, де кров на піску ще парка, а потому — 396]     Цирк, де довкола стовпа — вихор гарячих коліс. 397] Що приховалось — незнане; незнаного — хто пожадає? 398]     Що ж то таке, поміркуй, врода — без споглядача? 399] Краще співай від Таміра чи від Амебея — одначе 400]     Треба, щоб ліру твою хоч би хто—небудь почув. 401] От приховав би свій твір Апеллес, то й донині б Венера 402]     Десь під водою була, в моря німій глибині. 403] Що так потрібно натхненним співцям? Однієї лиш слави: 404]     Вся наша праця важка звернена тільки на це! 405] Дбали колись і безсмертні, й вожді про поетів, а хорам 406]     Дяку складали гучну і нагороду в свій час. 407] Дійсно високим, величним, святим було ймення поетів, 408]     Дорогоцінні не раз їм подавали дари. 409] Енній з Калабрії честь таку мав, Сціпіоне великий, 410]     Поряд із прахом твоїм, друга близького, лягти. 411] Нині — зневажено плющ— хоч як віддавайся мистецтвам 412]     Вчених сестриць, а тебе ледарем, врешті, назвуть. 413] Мило для слави й очей не склепляти! Хто знав би Гомера 414]     Без "Іліади" його, що протривала віки? 415] Хто про Данаю б чував, якби, замкнена в тій своїй вежі, 416]     Вік там вона пробула, аж до старечих сивин? 417] Ось чому, кралі, посеред юрби вам корисно бувати, 418]     Часто ж ідіть за поріг — просто аби погулять! 419] Так і вовчиця, щоб мати вівцю, йде на цілу кошару, 420]     Так і Юпітера птах рине на рій голубів. 421] Тож і красуня нехай на очах буде: з—між незчисленних 422]     Хлопців хоча б одного, може, відхопить собі. 423] Всюди хай дбає про те, щоб подобатись, все своє вміння 424]     Хай зосередить вона тільки на вроді своїй! 425] Випадок — скрізь владарем; гачок наготові хай буде: 426]     Рибка спіймається й там, де не чекаєш на влов. 427] Часто аж лапи збивають собі гончаки по яругах — 428]     Олень же, глянеш бува, сам у тенета вбіжить. 429] От Андромеду візьми: чи могла сподіватись, що сльози, 430]     Поки у путах була, серце зворушать комусь? 431] Часто, ховаючи мужа, підшукують іншого: жінці 432]     Личить нечесаній йти, ронячи сльози рясні.