Мистецтво кохання

589] Втім, дерев'яного киньте меча — повоюємо справжнім, 590]     Хоч проти нас, певна річ, тут же повернуть його. 591] Хай твій коханець новий, в сильці опинившись, гадає, 592]     Що в твоїй спальні лиш він — гість і єдиний владар. 593] Потім дай знати йому, що й суперник сюди заглядає: 594]     Не підстьобнеш його так — хутко зів'яне любов. 595] Гарно рисак на змаганнях біжить, коли спереду й ззаду 596]     Коні копитом гулким землю розгонисто б'ють. 597] Навіть погаслу жагу розворушує наново кривда — 598]     Свідчити сам я берусь: лиш коли скривдять — люблю. 599] Та щодо ревнощів тих — хай лиш здогади будуть у нього: 600]     Хай тут уява його гору бере над знанням. 601] Хай він гадає, що хтось за ним стежить оком недремним, 602]     Що у коханки — хмурний, повний злоби чоловік. 603] Та, що нічого ніде не грозить їй, — то не насолода: 604]     Будь хоч Таїдою, все ж вигадай страх хоч якийсь! 605] Замість у двері ввійти, крізь вікно, скажімо, хай лізе, 606]     Ти ж, мовби дома біда, знітившись гостя прийми. 607] Хитра служниця на те "Ми пропали!" — хай вигукне, вбігши, 608]     Ти — юнака заховай, щоб у куточку тремтів. 609] Спокою трохи, любові додай до страхів тих, одначе, 610]     Щоб не подумав: "Ти бач, скільки—то коштує ніч!" 611] Як — чоловіка кмітливого, як одурить охоронця, 612]     Що не склепляє очей, — чи говорити про те?.. 613] Жінка хай мужа боїться свого, під замком нехай буде — 614]     Так і закони, й права, й приписи цноти велять. 615] Та під замком буть тобі, кому щойно даровано волю?.. — 616]     Ні! Щоб водити за ніс — швидше до таїнств моїх! 617] Хоч би очей в тебе стільки впивалось, як мав їх сам Аргус, 618]     Будь—кого перехитриш, тільки б охота була! 619] От, припустімо, й листа не напишеш (усюди той сторож!), 620]     Так, але ж лазня ще є — там уже будеш сама! 621] Й служка довірена, вклавши табличку за пазуху теплу, 622]     Будь—кому зможе її без перешкод віднести. 623] Що там за пазуху? Десь при стегні або й до підошви 624]     Хай, прикріпивши, несе сповнені ласки слова! 625] Сторож надто зіркий? Не треба таблички — хай служка 626]     Спину підставить: на ній, мов на табличці, пиши. 627] Ще й молоком можна свіжим писати: посиплеш вугіллям — 628]     І в непомітних слідах літери спостережеш. 629] Око піддуриш ти й соком із льону: на дощечці чистій — 630]     Добре приглянься лишень — стануть рядочком слова. 631] Як не старався дочку вберегти від пороку Акрісій, 632]     Все ж віддалася вона — він таки став дідусем. 633] Що з охоронця того, коли стільки театрів у Римі? 634]     Що — як вона залюбки на перегонах сидить? 635] Що — як буває на лункоголосому святі Ісіди 636]     Й там, куди тільки одна, без супровідника, йде? 637] Є ще Богині Доброї храм, а туди вже не ступить 638]     Жоден із чоловіків, окрім обранців її; 639] Є ж іще лазня, де можна й натішитись, поки невтомний 640]     Сторож — по той бік дверей — речі пильнує твої. 641] Врешті, ще й подруга, мовби хворіючи, будь—коли може, 642]     Хай лиш нагода якась, ложе своє відступить. 643] Що вже казати про ключ потаємний: сама його назва 644]     Вчить, що робити, а ще ж, окрім дверей, є вікно. 645] Пильного сторожа можна й приборкати щедрим Ліеєм, 646]     Що дозрівав—палег —1 десь на іспанській горі. 647] Й інші є засоби різні, що сон навівають глибокий 648]     І на повіки кладуть темінь летейську важку. 649] Добре, як служка, якій довіряєш, почне з охоронцем 650]     Балаканину, тоді — візьме в обійми свої. 651] Та чи не зайве тут довго повчати, коли охоронця 652]     Коштом украй незначним будь—коли можна купить? 653] Підкупом, вір мені, можна людей прихилить і безсмертних, 654]     Як подарунок даси — зм'якне сам Батько богів. 655] Що хтось розумний учинить, те й дурень: узявши дарунок 656]     І порадівши йому, буде, як риба, німий. 657] Та лиш один раз на рік охоронця купить намагайся, 658]     Щоб за гостинцем щодня не простягав він руки. 659] Я нарікав, пам'ятаю, що друзів боятися треба, 660]     Та не лишень про одних чоловіків я кажу: 661] Будеш довірлива — втіхи твої смакуватиме інша, 662]     Інша, не вгледиш коли, зайця твого сполохне. 663] Навіть служниця, що спальню твою прибирає сумлінно, 664]     Як і те ложе, не раз — віриш? — моєю була! 665] Значить, гарненьких у дім не бери, бо, кажу, та служниця 666]     Замість хазяйки сама гарно годила мені.