Мистецтво кохання

042]     Тільки мистецька любов може тривалою буть. 043] Певно, донині б не знались на тім, та сама Кітерея, 044]     Тут об'явившись мені: "Вчи їх, — веліла, — любить!" 045] І додала: "За які ж то провини страждають дівчата? 046]     Збройним мужам оддавать їх безоружну юрбу? 047] Дві твої книги зробили умільцями справи своєї 048]     Чоловіків, а тепер — зброю жіноцтву подай! 049] Хто Менелая жону в своїх віршах ганьбив, той потому 050]     їй же хвалу проспівав на щасливішій струні. 051] Ніжних дівчаток (якщо тебе знаю направду) не скривдиш — 052]     Буде тобі все життя гарна віддяка од них". 053] Мовивши, з мирту листок (прикрашав тоді мирт їй волосся) 054]     Й декілька ягід мені, мило всміхнувшись, дала. 055] їх лиш узяв я — натхнення відчув: заясніло повітря, 056]     Легше дихнулося враз, наче позбувсь тягаря. 057] Поки триває той дар, до науки беріться, дівчата — 058]     Цноти, законів і прав тут не порушите ви! 059] Нині міркуйте над тим, що й вам загрожує старість — 060]     Хай ні хвилина життя марно для вас не майне! 061] Поки ще можна, допоки сприяють літа повносилі — 062]     Бавтесь! Рікою пливуть — не почекають! — роки. 063] Хвилі, що ген промайнула за обрій, назад не повернеш, 064]     Як і години: втекла — вже не відкличеш її. 065] З віку свого користайсь: він збігає нечутно; до того ж 066]     Завтрашнє — все ж не таке, як учорашнє, добро. 067] Де засірів чагарник, там недавно я бачив фіалки, 068]     А з того терня колись квіти я рвав для вінка. 069] Прийде той час, коли ти, що тепер одганяєш коханців, 070]     Будеш, самотня, стара, в ліжку тремтіти всю ніч. 071] Біля дверей своїх в пору нічну суперечок не вчуєш, 072]     А на порозі рясних вранці не знайдеш троянд. 073] О, як то скоро — гай—гай! — вкривається зморшками тіло 074]     Й щойно квітуче лице в'яне, безбарвним стає! 075] Сйвінь зненацька тобі (те пасмо, мовляв, — од дитинства) 076]     Вибілить голову всю, не омине й волоска. 077] Змії зі шкірою враз свою старість скидають із себе, 078]     Олені — роги нові, щоб не старіти, беруть, 079] Нам же — онови нема. Не лишайте незірваним квіту: 080]     Не зірвете навесні — сумно осиплеться сам! 081] Так і пологи — до старості крок, та й нива втрачає 082]     З року на рік, по жнивах, краплю своєї снаги. 083] Не червоній через Ендіміона латмійського, Люно; 084]     Зоре світанкова, й ти — через Кефала свого! 085] А Кітерея? (Вона ж — і Гармонії мати, й Енея) 086]     Тужить по нинішній день: бачить Адоніса кров. 087] Приклад беріть, умирущі, з богинь — невмирущого роду: 088]     Не відмовляйте мужам — хай посмакують утіх! 089] Може, одурять? А втрата яка? Що ваше — те з вами: 090]     Тисяча хай почерпне — все буде так, як було. 091] З часом і крицю зітреш; від ужитку потоншає кремінь, 092]     Ви ж не лякайтесь тертя: втрата вам тут не грозить! 093] Хто б не дозволив, скажіть, вогонь — од вогню запалити? 094]     Хто б у цебрі зберігав безмір морської води? 095] Втім: "Так негоже!" — котрась із жінок дорікне ласунові — 096]     Моря не скривдиш, кажу, скільки його не черпай. 097] Не до розпусти хилю вас, однак, — велю не лякатись 098]     Втрат, адже ваші дари вільні від будь—яких втрат! 099] Поки ще в гавані я, хай легкий мені подув сприяє: 100]     Далі — потужніших сил нам знадобляться вітри. 101] Отже, з плекання почну. Як плекаєш — лоза виноградна 102]     Дасть тобі добре вино, нива — пшеницю гінку. 103] Врода є даром богів. Чи багато з вас хвалиться нею? 104]     Ні. Бо далеко не всім випав на долю цей дар. 105] Дбайте про вигляд самі. Не поможе й врода недбалій, 106]     Хоч би обличчям була рівна Венері самій. 107] Скажеш: давніше не так, як тепер, чепурились дівчата — 108]     Й чоловіки — відповім — не чепурились тоді. 109] Що Андромаха колись груботкану сорочку носила — 110]     Дива нема: її муж — грубим воякою був. 111] Як прибиралася б ти для Аянта, який прикривався 112]     Шкурами з семи биків — вежоподібним щитом? 113] Рим, неотеса колись і простак, — нині золотом сяє: 114]     Ставши над світом усім, світу багатства посів. 115] На Капітолій поглянь, на нинішній і — на колишній: 116]     Заприсягнешся, що тут править Юпітер новий. 117] Нині сенат — це споруда, високого збору достойна, 118]     Ну, а за Тація — хмиз правив за крівлю низьку. 119] Де височать і для Феба й вождів наших пишні будівлі, 120]     Чи не паслись в давнину звиклі до плуга воли?