Мистецтво кохання

121] Інші хай хвалять той вік! Щодо мене — себе я вітаю 122]     З нинішнім: любий мені нинішній спосіб життя! 123] І не тому, що податливе золото з надр добувають, 124]     Що кораблями везуть пурпур із дальніх країв, 125] Що навіть гори принижують кайлом, лупаючи мармур, 126]     Що від навалених брил синь відступає морська — 127] Ні! Лиш тому, що ми тонші тепер, що предкам, нарешті, 128]     Грубість лишили сільську, той невідчепний реп'ях! 129] Тож не обтяжуйте вушок своїх тягарем самоцвітів, 130]     Що з зеленавих глибин смаглий індієць дістав, 131] Не виступайте у шатах важких, що золотом ткані: 132]     Всі ці принади—пастки часто відстрашують нас. 133] Тонкощі ваблять зате. Не лишайте безладним волосся: 134]     Буть йому гарним чи ні — це вже залежить од рук. 135] Зачісок безліч бува. Щоб із них відповідну обрати — 136]     Дзеркальце вам, жіночки, першу пораду подасть. 137] Та, що з довгастим лицем, посередині проділ хай робить, 138]     Як Лаодамія; їй — гладко чесатись велю. 139] А кругловида — пучком хай на маківці згорне волосся, 140]     Щоб, коли врода така, вуха відкриті були. 141] Іншій — хай по раменах воно, як у Феба, спливає, 142]     Бога, коли він до рук ліру співучу бере. 143] Декотрі хай його в'яжуть вузлом, як Діана це робить — 144]     Та, що по горах—лісах звірів лякливих жене. 145] Цій до лиця, коли вільно по плечах спадає волосся, 146]     Тій — треба туго сплести, мовби приборкать його; 147] Ще котрась хай гребінцем черепашим додасть йому блиску, 148]     Врешті, в котрої витке — хай собі в'ється воно. 149] Та чи вестимеш ти лік жолудям на розлогому дубі, 150]     Бджолам — на Гиблі—горі, а звірині — серед Альп? 151] Так неспромога й мені всі ті зачіски тут описати: 152]     З кожним—бо днем постає щось небувале, нове. 153] Часом недбалість удавана вабить: ця зачіска, скажеш, — 154]     Ще від учора, вона ж — тільки—но з—під гребінця! 155] Хай випадковим здається мистецтво. В захопленім місті 156]     Вгледів Іолу Алкід: "Ось кого, — мовив, — люблю!" 157] Так і тебе взяв, на Кріті покинута діво, на повіз 158]     Вакх, а сатири — "Евой!" — дружньо гукали. — "Евой!" 159] О, як турботливо мати—природа красі вашій годить! 160]     Скільки—то способів є ваду затерти якусь! 161] Гірше доводиться нам: як Борей восени обриває 162]     Листя з дерев, так літа — кучері нам з голови. 163] Жінка свою сивину зафарбовує зіллям германським: 164]     Барві підробній, новій заздрити справжня б могла. 165] Жінка — мов пава пливе, на маківці — стогом волосся 166]     (Куплене!): гроші й чуже владне зробити твоїм. 167] Та й купувати не сором тепер на виду всього люду — 168]     Там, де Муз дев'яти і Геркулеса є храм. 169] Що про одіння скажу? Не варто й тут дивувати 170]     Пурпуром з Тіру, ані взористим золотом шат. 171] Що то за шал — цілий статок носить на собі, якщо стільки 172]     Значно дешевших довкіл бачимо радісних барв? 173] Ось — наче неба блакить, що без хмар, коли вітер із півдня 174]     Теплим крилом затяжних не наганяє дощів; 175] Ось — до тієї подібна, що Фрікса і Геллу зуміла 176]     Від навісної Іно порятувати колись; 177] Ось — що наслідує хвилю, та й назва у неї від хвилі: 178]     Вірю, німфи морів — саме в такому вбранні; 179] Ось — мов шафран: у накидці такій запрягає богиня, 180]     Вся в мерехтливій росі, коней, що світло несуть. 181] Далі — мов з Пафосу мирт, аметист пурпуровий, білява 182]     Ружа й крило журавля, що із фракійських полів. 183] Тут — жолуді, Амарілло, твої, тут мигдалі і навіть 184]     Віск свій відтінок блідий шатам жіночим дає. 185] Скільки народжує квітів земля, а лоза виноградна — 186]     Пагонів, хай лиш зима перед теплінню втече, — 187] Стільки (чи й більше) у нас барвників — вибирай, але вміло: 188]     Звісно, не кожній з дівчат кожна з тих барв до лиця. 189] Темне — хай біла, мов сніг (пригадай Брісеїду) вдягає — 190]     Саме в такому вбранні бранкою стала вона. 191] Біле — смаглява: в такому сподобалась ти, Кіфеїдо, — 192]     В білому ти на Серіф, острів, ступила колись. 193] Далі. Чи варто про те, щоб у тебе з—під пахв не йшов запах, 194]     Щоб у жорстких волосках ноги твої не були? — 195] Я ж не повчаю дівчат ні з гірського Кавказу, ні інших — 196]     Що із Каїка—ріки, в краї місійському, п'ють. 197] Зайве казать, щоб зубів пильнували ви, бо почорніють, 198]     Щоб, зачерпнувши води, вранці вмивали лице.