Мистецтво кохання
- Автор: Назон Публий Овидий
- Год: 1999
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Соломії Павличко «Основи»
- ISBN: 966-500-061-6
- Переводчик: Андрій Олександрович Содомора
- Жанр: Античная литература
Электронная книга - «Мистецтво кохання». Краткое содержание книги:
Переклад з латини. До видання увійшли три найпопулярніші книги видатного давньоримського поета Публія Овідія Назона (43 до н.е. — 18 н.е.) — «Любовні елегії», «Мистецтво кохання» та «Скорботні елегії». Українською в повному обсязі друкуються вперше.
Перейти на страницу:
199] Вмієте щічки вибілювать крейдою, надто блідим же
200] Вмієте ви, навпаки, гарних рум'янців додать.
201] Вмієте хистом тонким із бровою брову поєднати,
202] Й мушкою барві лиця дати відтінок м'який.
203] Вугликом очі не соромно вам підвести чи шафраном,
204] Що на твоїх берегах, Кідне прозорий, росте.
205] Є в мене, хоч і мала, та значної вагомості книжка,
206] Де для плекання краси засобів низку даю.
207] Звідси шукайте підмоги собі й для прив'ялої вроди:
208] В дії мистецтва мого не розчаруєтесь ви.
209] Лиш за столом, де тих скриньочок стос, не стрічайте коханця:
210] Що помагає красі, те непомітним робіть.
211] Хто без огиди б дививсь, як лицем під своєю ж вагою
212] Гуща до теплих грудей звільна сповзає—пливе?
213] Нащо й та мазь вам, дарма що Афіни її постачають, —
214] Піт, що овеча брудна вовна просякнула ним?
215] Мозком оленячим теж не намащуйтесь, поки є свідок,
216] Дбайте й про зуби свої, поки ще гостя нема.
217] Все це сприяє красі, хоч для ока — бридке: не одне щось,
218] Поки в роботі — гидке, зроблене — зір веселить.
219] Подиву гідні в наш час Мірона невтомного твори —
220] Це лише брили колись, грубий, безликий тягар.
221] Золото спершу кують, аби перстень тонкий з нього вийшов,
222] Одяг, що носите ви, з вовни брудної постав.
223] Камінь шорсткий був, а нині — Венера викручує—сушить
224] (Ось на що здатний різець!) мокре волосся своє.
225] Так от і ти чепурись (коханець хай думає: "Спить ще"),
226] Врешті, такою з'явись, мовби з картинки зійшла!
227] Нащо б то знати мені, що за блиск на твоєму обличчі?
228] Спальню свою — на замок: ще ж не закінчено твір!
229] Є такі речі, що чоловікам і не личило б знати,
230] Не приховали б ви їх — нас уражали б вони.
231] От у театрі оздоби вилискують — постаті різні,
232] А позолота на них — тонша, ніж той пелюсток.
233] Не дозволяють і глянуть на них, поки ще не готові —
234] И ви без сторонніх очей вроду плекайте свою.
235] Будь—коли можна, проте, розчесати хвилясте волосся —
236] Хай собі без перешкод в'ється по плечах воно.
237] Найголовніше — хмурною не будь, не зганяй на волоссі
238] Злості своєї, коли, трапиться, ляже не так.
239] Служки не скривджуй, адже не одна і подряпає, бідну,
240] Й голкою руку штрикне, поки та чеше її.
241] Тож (проклинаючи!) зачіску робить велительці злісній:
242] Сльози й краплинками кров — рясно на зачісці тій.
243] Обмаль волосся — став сторожа вдома, й лиш там, де шанують
244] Добру Богиню, наводь лад на своїй голові.
245] Я загостив якось до однієї, і штучне волосся
246] Хутко наділа вона, — задом, проте, наперед.
247] Хай ворогам щось подібне трапляється, хай на парф'янок,
248] А не на римських жінок сором спадає такий!
249] Що то за бик, коли рогів нема? Що за луг — без травиці?
250] Гай — без листків, голова — та без волосся на ній?
251] Втім, не Семелу, не Леду повчаю, не ту, що з Сідону
252] Ген через моря глибінь начебто бик її віз,
253] І не Єлену, що прагне її Менелай одібрати
254] Від крадія—пастуха (кожен з них знав, що робив!) —
255] Є кого вчити в нас: юрми дівчат — і гарненькі, й не дуже,
256] Більшість, до слова кажу, гірша од меншості й тут.
257] Гарним ані настанов, ні мистецтва не треба, бо їхній
258] Посаг — це врода; вона — верх без мистецтва бере.
259] Море ясне — мореплавець спокійний; коли спохмурніє —
260] Вміння і засоби всі тут же він пустить у хід,
261] Зовнішність рідко буває без вад; навіть плямку найменшу
262] Від чоловічих очей, як тільки можеш, ховай!
263] Куца — сиди, щоб тебе за сидячу, як станеш, не мали;
264] Нижча від куцої ти — гостя на ложі стрічай.
265] А щоб на око він, поки лежиш, не визначив зросту,
266] Спритно на ноги собі ще й покривало накинь.
267] Вільний — для надто худих я порадив би одяг; так само
268] Вільно й накидка нехай їм опадає з плечей.
269] Надто бліда хай рум'яниться; надто смаглява — вживає
270] Замість всіх інших білил — риби, що з Фаросу, мазь.
271] Ніжку не дуже струнку у взутті білосніжнім приховуй,
272] Не поспішай ремінців з надто тонкої знімать.
273] Прикру нерівність плечей хай підправить подушечок пара,
274] Грудям пласким повноти кругла пов'язка додасть.
275] Пальці не дуже тонкі в тебе, ніготь не надто гладенький —
276] Значить, як мову ведеш, менше вдавайся до рук
Перейти на страницу: