Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи
- Автор: Седлачек Томаш
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-244-4
- Переводчик: Тетяна Окопна
- Жанр: Экономика
Электронная книга - «Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи». Краткое содержание книги:
Автор — чеський економіст, радник президента Вацлава Гавела у 2001-2003 роках — у своєму дослідженні сміливо виходить за межі економіки та поєднує її з історією, філософією, психологією та давніми міфами.
ISBN 978-617-679-244-4
Томаш Седлачек © текст, 2012
Тетяна Окопна © переклад, 2017
Іван Міклош © передмова, 2017
Дмитро Подолянчук © дизайн обкладинки, 2017
Видавництво Старого Лева © українське видання, 2017
Яку ж відповідь дасть Гільгамеш на цю пропозицію, на цю, за сучасними мірками, максимум консьюмерізму? Напрочуд неочікувано він її відкидає (Гільгамеш до чашниці мовить: «Тепер, чашнице, — де шлях до Утнапішті?»[100]), а в самій пропозиції вбачає тільки затримку, перешкоду на своєму шляху до Утнапішті — єдиної людини, яка пережила великий потоп і в кого Гільгамеш сподівається знайти ліки від смертності.
Герой заперечує гедонізм як смисл максимізації земних утіх та вирушає на пошуки чогось довговічнішого за самого себе. Так в епосі одним помахом руки з ніг на голову перевертається вся прибутко-максимізаційна роль, яку мейнстрімні економісти безупинно намагаються приписати людині як одну зі складових її природи[101].
Після того, як Гільгамеш знаходить Утнапішті, він отримує бажану квітку з морського дна, яка має довіку йому дарувати молодість. Проте герой засинає й втрачає квітку: «Гільгамеш не зміг здолати найніжнішого, він піддався сну, братові смерті, скрадливому знесиленню, котре, як і втома та старіння, супроводжує життя»[102].
Тож і в одинадцятій, останній, табличці Гільгамеш знову втрачає те, що шукав. Наче Сізіф, він розминувся з ціллю вже майже на самій вершині, і так і не знайшов своєї омріяної bliss point. Хоча безсмертним Гільгамеш, зрештою, таки стає — його ім’я пам’ятають і сьогодні.
І хай би яку важливу роль відіграла випадковість в історичному розвитку цих подій, проте зрозуміло одне: Гільгамеша ми сьогодні пам’ятаємо завдяки історії його героїчної дружби з Енкіду, а зовсім не стіни, яка вже давно не підноситься до своїх монументальних висот.
На завершення: колиска економічних пошуків
У першому розділі ми спробували взагалі вперше розглянути найстаріший збережений текст нашої цивілізації з економічного погляду. Ми наважилися на цей крок у надії, що через найдавніший епос дізнаємося щось нове і про самих себе, про суспільство, яке протягом чотирьох тисяч років розвинулося в надзвичайно складний організм та заплутаний клубок. Зорієнтуватися в сучасному суспільстві, ясна річ, набагато важче, тому складно втриматися від спокуси прослідкувати основні риси нашої цивілізації тоді, коли загальна картина була набагато читабельнішою — у час, коли наша цивілізація тільки-но зароджувалася й була ще напівголою. Іншими словами, ми намагалися дістатися найпершого основоположного каменя нашої цивілізації, під яким уже взагалі нічого немає.
Чи було для нас чимось корисне дослідження епосу? Чи показало щось нове про нас самих в економічному плані? І чи актуальне щось із того всього й сьогодні? Чи знайшли ми в Гільгамеші ті архетипи, що живуть у нас досі?
У цьому розділі ми намагалися продемонструвати, що й у міфічного підходу до світу є свої «правди». І хоча сьогодні ми сприймаємо ці правди досить критично та поблажливо беремо їх у лапки, однак тільки подумайте, що майбутні покоління так само немилосердно «залапкують» наші правди сьогоднішнього дня. У давні часи на всі запитання люди відповідали історією, оповіддю. Зрештою, саме грецьке слово міф означає «оповідь». «Міфом є будь-яка оповідь, якій передує яке-небудь “чому”»[104]. А до того, чим оповідь міфічна відрізняється від оповіді математичної чи наукової, ми невдовзі в цій книзі повернемося.
100
Там само, 95,137.
101
Ця частина епосу упродовж століть змінювалася найбільше. У старій вавилонській версії десята табличка взагалі була останньою — історія закінчується тим, що Гільгамеш після розмови з чашницею відмовляється від подальших пошуків безсмертя й приймає роль смертного королівського роду. У першій версії Сідурі відіграла в житті Гільгамеша схожу роль, як Шамхат у житті Енкіду: олюдинила його й повернула в людський колектив, для якого в майбутньому він міг приносити якусь користь. Лише коли згодом було додано одинадцяту табличку з історією про зустріч Гільгамеша з Утнапішті стала Сідурі звабницею, що пропонує незнані насолоди, від яких Гільгамеш відмовляється.
102
Паточка Я. Єретичні есе про філософію історії. — Київ: Основи, 2001. — с. 225.
103
Епос про Гільгамеша, таблиця одинадцята. 305,150.
104
З кн.: КгаІосЬуіІ. Муґш, filosofie, уейа I а II, 17.