Метаморфози

676] Марно Філіри син побивавсь і твоєї, Дельфійцю, 677] Помочі слізно благав: навіть ти б не мав сили змінити 678] Волі батька богів, а коли б навіть мав — не змінив би: 679] Був ти в Еліді тоді, на далеких лугах мессенійських. 680] Бурка пастуша кудлата в той час тобі плечі вкривала, 681] В лівій руці в тебе посох — кийок лісовий — був, а в правій — 682] Ти голосну із семи різнодовгих тростин мав сопілку. 683] Поки ти грою втішався, захоплений тільки любов'ю, 684] Стадо биків твоїх, чуючи волю, зайшло собі, кажуть, 685] Аж до пілійських полів. Ось тоді й перейняв ціле стадо 686] Майї син (на таке він мастак!) і сховав його в лісі. 687] Кражі тієї ніхто не помітив, один лиш про неї 688] Знав із села того дід, його Баттом усі називали. 689] Він у Нелея служив, багача: на траві соковитій [46] 690] Серед залісених гір випасав кобилиць чистокровних. 691] Щоб не доніс він, бува,— на плече йому руку поклавши, 692] Каже по—доброму бог: «Не видай мене, чоловіче,— 693] Може, биків тут шукатиме хтось,— ти нічого не бачив. 694] Не пожалієш об тім: візьми ось цю білу теличку». 695] Й тут же віддав її. Той відповів, подарунок прийнявши: 696] «Йди і не бійсь! Хіба камінь он той про крадіжку розкаже»,— 697] Пальцем на камінь вказав. Юпітера син, попрощавшись, 698] Наче пішов, та за хвильку вернувсь, але в іншій поставі. 699] «Чи по межі цій,— питає,— бики не проходили щойно? 700] Добре діло зроби, не приховуй поганого вчинку. 701] Матимеш гарну корову за це, ще й бика їй до пари». 702] Звабив старого подвійний дарунок: «Он там, під горою,— 703] Каже,— віднайдеш биків». І справді були під горою. 704] Внук Атланта всміхнувсь: «Мене мені ж, віроломний, 705] Видав, мене — мені ж?» І того чоловіка за зраду 706] В камінь твердий обернув, що й донині «указником» зветься: 707] Так от неславу чужу зберігає той камінь невинний.