Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » История » Червоний Голод. Війна Сталіна проти України
Червоний Голод. Війна Сталіна проти України - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Червоний Голод. Війна Сталіна проти України

Электронная книга - «Червоний Голод. Війна Сталіна проти України». Краткое содержание книги:

У книзі «Червоний голод. Війна Сталіна проти України» (Премія Фундації Омеляна й Тетяни Антоновичів, 2017, Премія Лайонела Гелбера, Премія Даффа Купера, 2018) Енн Епплбом висвітлює історію Голоду 1932–1933 років та події, що цьому передували. На основі архівних документів, щоденників, усних свідчень, мемуарів, досліджень українських та зарубіжних науковців авторка доводить, що штучний голод в радянській Україні та репресії проти української інтелігенції на початку 1930-х стали складовими єдиного наміру Сталіна та його поплічників. Більшовицькі лідери добре пам’ятали, як майже втратили Україну в 1917–1920 роках. Коли з масовими виступами українських селян проти колективізації ця загроза виникла знову, комуністична влада вдалася до політики творення голоду, яка забрала життя майже чотирьох мільйонів людей. Проте, як зазначає Епплбом, в історичній перспективі Сталін програв війну проти України, котра врешті виборола незалежність. І хоча «Червоний голод» написано не у відповідь на сучасні події, розуміння причин, механізму та наслідків Голодомору можуть багато чого прояснити в нинішніх українсько-російських відносинах і трактуваннях спільного радянського минулого.
1 ... 20 21 22 23 24 25 26 27 28 ... 191
Перейти на страницу:

Однак на той час явище «розкозачення» викликало тільки опір. У середині березня козаки станиці Вешенської, багато з яких спочатку підтримали більшовиків, повстали проти них.[128] Усі командири Червоної армії в Україні були помітно стурбовані цим фактом. Антонов-Овсієнко, головнокомандувач Української радянської армії (пізніше — Українського фронту), двічі написав Леніну та ЦК, вимагаючи послаблення жорсткої радянської політики, зокрема вказав й на необхідність співпраці з місцевими силами та українськими національними лідерами. Він запропонував увести до складу українського радянського уряду соціал-демократів та боротьбистів, які мали більшу підтримку на селі, ніж більшовики. Також закликав припинити викачку зерна та оголосити амністію українським селянам, які масово залишали лави Червоної армії.

Проте в Москві його ніхто не чув. Жорсткий диктат продовжувався й викачку зерна ніхто не скасував. Однак ця політика не мала успіху: Шліхтер спромігся відправити близько 8,5 мільйонів пудів зерна (139 000 тонн) у Росію — це була тільки крапля від того, що вимагав Ленін.[129]

Вдруге більшовиків було вибито з Києва в серпні 1919 року. Одночасно всю територію України охопило найбільше і найжорстокіше селянське повстання в історії модерної Європи.

2

Повстання, 1919

Народе український! Бери владу в свої руки. Нехай не буде диктатури: ні особи, ні партії. Хай живе диктатура трудящого люду, хай живуть мозолисті руки селянина й робітника. Геть політичних спекулянтів! Геть насильство справа, геть насильство зліва!

Отаман Григор’єв, 1919[130]

Великим і страшним був рік 1918 після Різдва Христового, але 1919 виявився ще страшнішим за нього.

Михайло Булгаков, 1926[131]

Коли хрестили Нестора Махна, загорілася риза священика. За словами селян, це був знак: йому судилося стати великим бандитом. Коли в Махна народився перший син, рот немовляти вже був повен зубів. Селяни пояснювали це тим, що він був Антихристом.[132] Син Махна незабаром помер, та й історію про хрестини призабули. Однак суперечливі чутки продовжували кружляти навколо постаті Нестора Махна навіть після його смерті. Напевне, його можна вважати наймогутнішим і найхаризматичнішим українським селянським лідером, який постав із хаосу 1919 року. Як відомо, Троцький назвав послідовників Махна «куркульськими грабіжниками», які «замилюють очі несвідомим і найвідсталішим селянам».[133] Петро Аршинов, російський анархіст та шанувальник Махна, назвав його людиною, котра змогла об’єднати «революційний повстанський рух українських селян і робітників», коли «на всій неосяжній території України маси вирували й воювали численні повстанці», Махно «склав план боротьби та проголосив актуальні гасла».[134]

Дуже важко відділити зерно від полови при розгляді українського селянського повстання 1918–1920 років. І це пов’язано як із великою кількістю дійових осіб, так і з різними ролями, котрі вони відіграли, змінюючи противників та союзників, часто стаючи то на один, то на інший бік. Спочатку Махно був революціонером у Запоріжжі (колишній Олександрівськ). Після кількох арештів царською поліцією він просидів з 1908 по 1917 рік у московській в’язниці, де потоваришував з Аршиновим і став переконаним анархістом. Ця радикальна філософія, опозиційна до усталених норм, відрізнялася від ідеології більшовиків та українських націоналістів: Махно прагнув знищення держави, а не її зміцнення. Вийшовши з в’язниці після Лютневої революції 1917 року, він повернувся до України та почав створювати Селянську Спілку, яка швидко переросла в потужну селянську армію. Троцький з роздратуванням писав, що ця сила контролювала «маловідому державу Гуляйполе» — територію навколо рідного містечка Махна. Махно також відмовився визнати нову владу в Києві.

Армію Махна інколи називали Чорною через те, що його бійці воювали під чорними прапорами анархістів, а самих вояків — просто махновцями (більшовики — Махновщиною). Уперше люди Махна виступили проти Павла Скоропадського та його німецько-австрійських союзників, а також Симона Петлюри та його збройних формувань. Незадоволення першими почасти можна пояснити місцевим досвідом: на південному сході країни землевласники-меноніти були передусім «німецькими» експлуататорами, отже, «заслуговували» на те, щоб у них відібрали всю власність. Водночас люди Махна мали набагато ширші цілі через відсутність симпатії до білих або до Центральної Ради. Тому анархісти Махна вбачали союзників насамперед у більшовиках.

вернуться

128

Holquist, “Conduct Merciless Mass Terror”: Decossackization on the Don”, 1919, Cahiers du Monde Russe 38, nos. 1–2 (January-June, 1997), 127–62.

вернуться

129

Шлихтер, Борьба за хлеб на Украине, 135.

вернуться

130

Adams, Bolsheviks in the Ukraine, 299–300.

вернуться

131

Bulgakov, The White Guard, 301.

вернуться

132

N. Sukhogorskaya, “Gulyai-Polye in 1918”, Nestor Makhno Archive, The Nestor Makhno Archive, дата звернення 2016.

вернуться

133

Leon Trotsky, “Report to the Plenum of the Kharkov Soviet of Workers, Cossacks’ and Peasants’ Deputies, 14 June 1919”, in How the Revolution Armed: The Military Writings and Speeches of Leon Trotsky, vol. 2 (London: New Park Publications, 1979), 278.

вернуться

134

Peter Arshinov, The History of the Makhnovist Movement (1918–1921), trans. Fredy and Lorraine Perlman (London: Freedom Press, 1974), 87–8.

1 ... 20 21 22 23 24 25 26 27 28 ... 191
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)