Червоний Голод. Війна Сталіна проти України

Коли хрестили Нестора Махна, загорілася риза священика. За словами селян, це був знак: йому судилося стати великим бандитом. Коли в Махна народився перший син, рот немовляти вже був повен зубів. Селяни пояснювали це тим, що він був Антихристом.[132] Син Махна незабаром помер, та й історію про хрестини призабули. Однак суперечливі чутки продовжували кружляти навколо постаті Нестора Махна навіть після його смерті. Напевне, його можна вважати наймогутнішим і найхаризматичнішим українським селянським лідером, який постав із хаосу 1919 року. Як відомо, Троцький назвав послідовників Махна «куркульськими грабіжниками», які «замилюють очі несвідомим і найвідсталішим селянам».[133] Петро Аршинов, російський анархіст та шанувальник Махна, назвав його людиною, котра змогла об’єднати «революційний повстанський рух українських селян і робітників», коли «на всій неосяжній території України маси вирували й воювали численні повстанці», Махно «склав план боротьби та проголосив актуальні гасла».[134]

Дуже важко відділити зерно від полови при розгляді українського селянського повстання 1918–1920 років. І це пов’язано як із великою кількістю дійових осіб, так і з різними ролями, котрі вони відіграли, змінюючи противників та союзників, часто стаючи то на один, то на інший бік. Спочатку Махно був революціонером у Запоріжжі (колишній Олександрівськ). Після кількох арештів царською поліцією він просидів з 1908 по 1917 рік у московській в’язниці, де потоваришував з Аршиновим і став переконаним анархістом. Ця радикальна філософія, опозиційна до усталених норм, відрізнялася від ідеології більшовиків та українських націоналістів: Махно прагнув знищення держави, а не її зміцнення. Вийшовши з в’язниці після Лютневої революції 1917 року, він повернувся до України та почав створювати Селянську Спілку, яка швидко переросла в потужну селянську армію. Троцький з роздратуванням писав, що ця сила контролювала «маловідому державу Гуляйполе» — територію навколо рідного містечка Махна. Махно також відмовився визнати нову владу в Києві.

Армію Махна інколи називали Чорною через те, що його бійці воювали під чорними прапорами анархістів, а самих вояків — просто махновцями (більшовики — Махновщиною). Уперше люди Махна виступили проти Павла Скоропадського та його німецько-австрійських союзників, а також Симона Петлюри та його збройних формувань. Незадоволення першими почасти можна пояснити місцевим досвідом: на південному сході країни землевласники-меноніти були передусім «німецькими» експлуататорами, отже, «заслуговували» на те, щоб у них відібрали всю власність. Водночас люди Махна мали набагато ширші цілі через відсутність симпатії до білих або до Центральної Ради. Тому анархісти Махна вбачали союзників насамперед у більшовиках.