Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
Суддя Іверсен кивнув.
— Тоді, можливо, ви відповісте на моє питання, — вставив прокурор Екстрьом.
Лісбет Саландер знову кинула погляд до Екстрьома, але мовчала й далі.
— Будьте ласкаві, відповідайте на питання, — сказав суддя Іверсен.
Лісбет знову повернулася до голови суду і звела брови.
— На яке питання? — чітко і твердо сказала вона. — До цього часу ось він, — вона кивнула у бік Екстрьома, — лише зробив кілька бездоказових тверджень. Я не вловила жодного питання.
Анніка Джанніні підвела погляд. Вона поставила лікоть на стіл і підперла обличчя долонею, в її очах раптом з’явився інтерес.
Прокурор Екстрьом на кілька секунд утратив нитку міркувань.
— Чи не могли б ви повторити питання? — запропонував суддя Іверсен.
— Я запитав… чи поїхали ви на дачу адвоката Б’юрмана в Сталлархольмі з наміром застрелити Карла Маґнуса Лундіна?
— Ні, ви сказали, що хочете спробувати внести ясність у питання, як вийшло, що я поїхала до Сталлархольма і стріляла в Карла Маґнуса Лундіна. Це не питання. Це загальне твердження, в якому ви попереджаєте мою відповідь. Я не можу відповідати за ваші твердження.
— Не чіпляйтеся до слів. Відповідайте на питання.
— Ні.
Мовчання.
— Що означає ні?
— Це відповідь на питання.
Прокурор Ріхард Екстрьом зітхнув. День вочевидь буде довгим. Лісбет Саландер дивилася на нього вичікувально.
— Мабуть, краще почати спочатку, — сказав він. — Ви були на дачі покійного адвоката Б’юрмана в Сталлархольмі увечері шостого квітня?
— Так.
— Як ви туди добиралися?
— Я доїхала електричкою до Сьодертельє, а звідти автобусом до Стренгнеса.
— Навіщо ви поїхали до Сталлархольма? Ви домовилися зустрітися там з Карлом Маґнусом Лундіном та його другом Сонні Нієміненом?
— Ні.
— Як вийшло, що вони там опинилися?
— Це треба запитати у них.
— Зараз я запитую вас.
Лісбет Саландер не відповіла.
Суддя Іверсен відкашлявся.
— Я думаю, що фрекен Саландер не відповідає, тому що ви суто автоматично знову висловили твердження, — люб’язно припустив Іверсен.
Анніка Джанніні раптом фиркнула досить голосно, щоб усі могли почути, але відразу замовкла і знов уткнулася в папери. Екстрьом поглянув на неї з роздратуванням.
— Як ви думаєте, чому Лундін з Нієміненом з’явилися на дачі Б’юрмана?
— Цього я не знаю. Я гадаю, що вони поїхали туди, щоб влаштувати підпал. У Лундіна в сідельній сумці «Харлей-Девідсона» була пляшка з літром бензину.
Екстрьом випнув губи.
— А чого ви поїхали на дачу адвоката Б’юрмана?
— Я шукала інформацію.
— Якого роду інформацію?
— Ту інформацію, яку, очевидно, Лундін з Нієміненом хотіли знищити і яка могла внести ясність у питання, хто вбив негідника.
— Ви вважаєте, що адвокат Б’юрман був негідником? Я вас правильно зрозумів?
— Так.
— А чому ви так вважаєте?
— Він був садистською свинею, скотиною і ґвалтівником, тобто негідником.
Вона процитувала текст татуювання на животі покійного адвоката Б’юрмана, тим самим непрямо підтвердивши свою причетність до її появи, проте це до обвинувачення проти Лісбет Саландер не входило. Б’юрман ніколи не заявляв у поліцію про заподіяння йому тілесних ушкоджень, і було неможливо довести, дозволив він зробити татуювання добровільно чи це сталося насильницьким способом.
— Інакше кажучи, ви стверджуєте, що ваш опікун піддавав вас насильству. Ви могли б розповісти, коли ці насильницькі дії відбувалися?
— У вівторок вісімнадцятого лютого дві тисячі третього року і повторно в п’ятницю сьомого березня того ж року.
— Ви відмовлялися відповідати на всі питання слідчих, які намагалися вас допитувати. Чому?
— Мені було нічого їм сказати.
— Я прочитав вашу так звану автобіографію, яку кілька днів тому несподівано подала ваш адвокат. Мушу сказати, що це дивний документ, ми до нього ще повернемося. Але там ви стверджуєте, що адвокат Б’юрман у першому випадку змусив вас до орального сексу, а в другому випадку протягом цілої ночі піддавав вас насильству і жорстоким тортурам.
Лісбет не відповіла.
— Це вірно?
— Так.
— Ви заявили про зґвалтування до поліції?
— Ні.
— Чому?
— Коли я в попередні рази намагалася їм що-небудь розповісти, поліція мене не слухала. Тому заявляти їм про будь-що не мало жодного сенсу.
— Ви з кимось обговорювали ці акти насильства? З якою-небудь подругою?
— Ні.
— Чому?
— Бо це нікого не стосувалося.