Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
— Ні.
— Дякую, — сказала Анніка Джанніні, сідаючи. За ту годину, поки допитували Ханссона, вона не вимовила більше ні слова.
Біргер Ваденшьо покинув квартиру «Секції» на Артилеріґатан близько шостої години вечора в четвер. У нього було відчуття, що над ним збираються грозові хмари і наближається катастрофа. Він уже кілька тижнів усвідомлював, що посаду директора, тобто керівника «Секції спецаналізів», він обіймає лише з вигляду, але насправді ніхто не звертає уваги на його погляди, протести і благання. Рішення приймає виключно Фредрік Клінтон. Якби «Секція» була відкритою і публічною структурою, він звернувся б до вищого начальника і виклав свої претензії. Але з огляду на сучасну ситуацію скаржитись було нікому. Він виявився наодинці, відданим на милість людини, яку вважав психічнохворою. Найжахливіше, що Клінтон мав незаперечний авторитет. І сопливі щенята на кшталт Юнаса Сандберґа, і вірні працівники, подібні до Георга Нюстрьома, — усі, здавалося, дружно підпряглися і підкоряються будь-якому слову цього смертельно хворого психа.
Ваденшьо визнавав, що Клінтон — людина скромна, що працює не ради власної вигоди, а для добра «Секції», таким, як воно йому уявляється. Проте Ваденшьо здавалося, що вся організація перебуває у вільному падінні, під впливом масового гіпнозу, від якого бувалі співробітники відмовляються розуміти, що кожен їхній рух, кожне прийняте і втілене в життя рішення лише наближають до пекла.
По дорозі до Ліннеґатан, де йому вдалося того дня припаркуватися, Ваденшьо відчував важкість у грудях. Він відключив сигналізацію, витягнув ключі і вже збирався відчинити дверці машини, коли почув позаду себе якийсь рух і обернувся. Мружачись проти світла, він кілька секунд вдивлявся у високого на зріст чоловіка, що стояв на хіднику, перш ніж зумів його впізнати.
— Доброго вечора, пане Ваденшьо, — привітався Торстен Едклінт, начальник відділу охорони конституції. — Давненько я не працював на своїй території, але сьогодні моя присутність здалася мені необхідною.
Ваденшьо розгублено подивився на поліцейських у штатському, що стояли по обидва боки від Едклінта. Це були Ян Бубланськи і Маркус Ерландер.
Раптом він зрозумів, що зараз станеться.
— Мені випав сумний обов’язок повідомити вам, що генеральний прокурор вирішив заарештувати вас за низку злочинів, на складання точного переліку яких, очевидно, знадобляться тижні.
— Що відбувається? — обурено запитав Ваденшьо.
— Відбувається те, що вас, з вагомими підставами, заарештовують за підозрою в причетності до вбивств. Ви також підозрюєтеся в шантажі, даванні хабарів, незаконному прослуховуванні телефонів, у неодноразовій грубій підробці документів, у розтраті з обтяжувальними обставинами, у співучасті в проникненні до чужого житла, у перевищенні посадових повноважень, у шпигунстві та деяких інших подібних речах. Зараз ми з вами поїдемо до поліцейського управління, де нам ніхто не заважатиме, і проведемо довгу і серйозну розмову.
— Я жодних убивств не вчиняв, — задихаючись, вимовив Ваденшьо.
— Слідство розбереться.
— Це Клінтон. Це все справа його рук, — сказав Ваденшьо.
Торстен Едклінт задоволено кивнув.
Кожному поліцейському відомо, що існують два класичні способи ведення допиту підозрюваного. Злий поліцейський і добрий поліцейський. Злий поліцейський загрожує, лається, б’є кулаком по столу і поводиться вкрай грубо, щоб залякати заарештованого і в такий спосіб добитися від нього розкаяння і зізнання. Добрий поліцейський — найкраще такий собі сивіючий дядечко — пригощає сигаретами і кавою, ласкаво киває і використовує розсудливий тон.
Більшості поліцейських — але не всім — відомо також, що техніка допиту доброго поліцейського приводить до значно кращих результатів. Нахабному запеклому злодію злий поліцейський зовсім не імпонує, а невпевнений у собі аматор, від якого злий поліцейський добивається зізнання залякуванням, швидше за все, зізнався б у будь-якому разі, незалежно від техніки ведення допиту.
Мікаель Блумквіст слухав допит Біргера Ваденшьо із сусідньої кімнати. Його присутність стала спочатку предметом суперечок, але потім Едклінт вирішив, що, мабуть, зможе мати із спостережень Мікаеля деяку користь.
Мікаель констатував, що Торстен Едклінт використав третій варіант ведення допиту — незацікавлений поліцейський, що в цьому випадку, схоже, підходило якнайкраще. Едклінт увійшов до приміщення, розлив у казенні кухлі каву, увімкнув магнітофон і відкинувся на спинку крісла.