Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
— Я вас розумію, — сказав Іверсен, наморщивши лоба.
— Крім того, значна частина розгляду стосуватиметься опікунства над обвинуваченою. Мова піде про питання, які у звичайній ситуації майже автоматично оголошуються секретними, і я прошу про закрите слухання із співчуття до обвинуваченої.
— Як ставиться до такої вимоги адвокат Джанніні?
— Що стосується нас, то нам все одно.
Суддя Іверсен трохи подумав, порадився з юридичним консультантом і потім, на лихо присутніх журналістів, оголосив, що згоден з вимогою прокурора. У результаті Мікаель Блумквіст серед інших покинув залу.
Драґан Арманський чекав Мікаеля Блумквіста біля підніжжя сходів ратуші. Стояла страшенна липнева спека, і Мікаель відчув, як під пахвами відразу ж почали розпливатися дві вологі плями. Коли він вийшов з ратуші, до нього долучилися два охоронці; вони кивнули Драґану Арманському і стали вивчати оточення.
— Дуже незвично розгулювати всюди з охоронцями, — сказав Мікаель. — Скільки це коштуватиме?
— Фірма бере витрати на себе, — відповів Арманський. — У мене є особиста зацікавленість у тому, щоб ти залишився живий. Але ми в останні місяці виклали pro bono[62] близько двохсот п’ятдесяти тисяч крон.
Мікаель кивнув.
— Кави? — запропонував Мікаель, показуючи на італійське кафе на Берґсґатан.
Арманський не заперечував і в кафе узяв собі подвійний еспресо з чайною ложкою молока. Мікаель замовив собі каву латте, а охоронці сіли за сусідній столик і пили колу.
— Отже, закрите слухання, — констатував Арманський.
— Цього можна було сподіватися. Ну й нехай, так нам легше буде керувати інформаційним потоком.
— Так, у принципі, все одно, але прокурор Ріхард Екстрьом мені все менше подобається.
Мікаель погодився. Вони пили каву, дивлячись на ратушу, де вирішувалася доля Лісбет Саландер.
— Останній бій, — промовив Мікаель.
— Вона до нього готова, — утішив його Арманський. — Мушу сказати, що мені дуже сподобалася твоя сестра. Коли вона почала викладати стратегію, я вирішив, що вона жартує, але що більше я вдумуюся, то більш розумним мені все це уявляється.
— Доля процесу вирішуватиметься не в будинку суду, — сказав Мікаель.
Він уже протягом кількох місяців повторював ці слова, немов заклинання.
— Тебе викличуть як свідка, — попередив Арманський.
— Знаю. Я готовий. Але це станеться лише післязавтра. Наш розрахунок, принаймні, базується саме на цьому.
Прокурор Ріхард Екстрьом забув удома біфокальні окуляри, і, щоби прочитати у власних замітках щось написане дрібним шрифтом, йому доводилося піднімати окуляри на лоб і мружитись. Він швидко провів рукою по світлій борідці, а потім знову надів окуляри і роззирнувся.
Лісбет Саландер сиділа випроставши спину і спостерігала за прокурором загадковим поглядом. Її обличчя і очі були нерухомі, а думки, здавалося, витали десь далеко. Прокуророві настав час починати її допитувати.
— Я хочу нагадати вам, фрекен Саландер, що ви говорите під присягою, — сказав нарешті Екстрьом.
На обличчі Лісбет Саландер не ворухнувся жоден мускул. Прокурор Екстрьом зачекав кілька секунд, сподіваючись на якийсь відгук, і звів брови.
— Отже, ви говорите під присягою, — повторив він.
Лісбет Саландер схилила голову набік. Анніка Джанніні щось читала в протоколі попереднього слідства і, здавалось, абсолютно не цікавилася діями прокурора. Екстрьом зібрав свої папери і після деякого ніякового мовчання відкашлявся.
— Так от, — розсудливо почав він. — Почнімо прямо з подій шостого квітня в літньому будинку покійного адвоката Б’юрмана біля Сталлархольма, що стали вихідною точкою мого викладу обставин справи сьогодні вранці. Нам треба спробувати внести ясність у питання, як вийшло, що ви поїхали до Сталлархольма і стріляли в Карла Маґнуса Лундіна.
Екстрьом благально подивився на Лісбет Саландер. Її обличчя як і раніше залишалося нерухомим. На обличчі прокурора раптом відбився відчай. Він розвів руками і поглянув на голову суду. Суддя Йорген Іверсен сидів із задумливим виглядом. Він скоса подивився на Анніку Джанніні, яка і досі вивчала якийсь папір, цілковито відключившись від подій довкола.
Суддя Іверсен кашлянув. Потім перевів погляд на Лісбет Саландер.
— Чи повинні ми розуміти ваше мовчання як те, що ви не хочете відповідати на питання? — спитав він.
Лісбет Саландер повернула голову і подивилася судді Іверсену в очі.
— Я охоче відповім на питання, — мовила вона.
62
Для суспільного добра (лат.).