Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
— Я зрозуміла, що у вас з ним особливі стосунки. Він розповідав мені про вас у Сандхамні.
— Ти їздила з ним до Сандхамна? Значить, це серйозно.
— Не знущайся з мене.
— Моніко… я сподіваюся, що ви з Мікаелем… Я постараюся вам не заважати.
— А якщо не зможеш?
Еріка Берґер знизала плечима.
— Його колишня дружина зовсім здуріла, коли Мікаель її зі мною зрадив, і вигнала його. Винна була я. Поки що Мікаель живе сам, я не маю наміру мучитися докорами сумління. Але я дала собі слово, що, коли у нього виникнуть з ким-небудь серйозні стосунки, я триматимусь від нього подалі.
— Я не знаю, чи можна зважитися сприймати його всерйоз.
— Мікаель не такий, як усі. Ти в нього закохана?
— Гадаю, так.
— Ну й добре. Не говори йому про це завчасно. Йди спати.
Моніка трохи подумала. Потім піднялася на другий поверх, роздяглася і заповзла в ліжко до Мікаеля. Він щось пробурмотів і обійняв її за талію.
Еріка Берґер ще довго сиділа на кухні на самоті і міркувала. Раптом вона відчула себе страшенно нещасною.
Розділ 25
Мікаеля Блумквіста завжди цікавило, чому в судах такі тихі і делікатні гучномовці. Він заледве розібрав слова оголошення про те, що розгляд у справі Лісбет Саландер почнеться в залі номер п’ять о десятій нуль-нуль. Щоправда, він прийшов завчасно і розташувався біля входу до зали суду, тож його впустили туди одним з перших. Він сів у відведеному для публіки місці, з лівого боку залу, звідки було найкраще видно стіл відповідача. Публіка швидко прибувала. У міру наближення суду інтерес ЗМІ поступово наростав, і в останній тиждень у прокурора Ріхарда Екстрьома брали інтерв’ю майже щодня.
Екстрьом старався з усієї сили.
Лісбет Саландер висунули обвинувачення в нанесенні побоїв і заподіянні тяжких тілесних ушкоджень — у справі Карла Маґнуса Лундіна; у загрозі застосування насильства, спробі вбивства і заподіянні тяжких тілесних ушкоджень — у справі покійного Карла Акселя Бодіна, він же Олександр Залаченко; у двох випадках проникнення до чужого житла — на дачу покійного Нільса Б’юрмана в Сталлархольмі і до його ж квартири на Уденплан; у незаконному заволодінні транспортним засобом — мотоциклом марки «Харлей-Девідсон», що належав якомусь Сонні Ніємінену, членові клубу «Свавельшьо МК»; у трьох випадках незаконного володіння зброєю — балончиком із сльозоточивим газом, електрошокером і польським пістолетом «Р-83 Ванад», знайденими в Госсеберзі; у викраденні або приховуванні доказового матеріалу — формулювання було невиразним, але мало на увазі документи, що їх вона знайшла на дачі в Б’юрмана, а також у кількох дрібніших провинах. Загалом Лісбет Саландер обвинувачувалася за шістнадцятьма пунктами.
Екстрьом навіть видав інформацію, яка натякала на те, що душевне здоров’я Лісбет Саландер залишає бажати кращого. Він посилався, з одного боку, на висновок судово-медичної експертизи, написаний доктором Єспером X. Льодерманом, коли їй сповнилося вісімнадцять років, а з другого — на експертизу, проведену за рішенням суду доктором Петером Телебор’яном під час попереднього слідства. Позаяк психічнохвора дівчина, вірна своїй звичці, категорично відмовлялася спілкуватися з психіатрами, аналіз проводився на основі «спостережень», зроблених у період її перебування в слідчому ізоляторі «Крунеберґ» у Стокгольмі безпосередньо перед судом. Телебор’ян, який мав багатолітній досвід спілкування з пацієнткою, стверджував, що Лісбет Саландер страждає на серйозні психічні відхилення, і вживав такі слова, як «психопатія», «патологічний нарцисизм» і «параноїдальна шизофренія».
У ЗМІ повідомлялося також, що з обвинуваченою було проведено сім поліцейських допитів, на яких вона відмовилася навіть вітатися із слідчими. Перші допити проводилися поліцією Ґетеборґа, а решта відбувалися вже в Стокгольмі. На магнітофонних записах протоколів допитів можна було почути лише всілякі люб’язні спроби умовлянь і раз у раз ті самі наполегливі питання, але жодної відповіді.
Обвинувачена навіть жодного разу не кашлянула.
У кількох випадках на плівці чувся голос Анніки Джанніні, яка констатувала, що її підзахисна вочевидь не має наміру відповідати на питання. Отже, обвинувачення проти Лісбет Саландер базувалося виключно на технічних доказах і тих фактах, які змогло виявити поліцейське розслідування.
Мовчання Лісбет часом завдавало мороки її адвокатові, бо тій доводилося бути майже такою ж мовчазною, як і її клієнтка. Розмови Анніки Джанніні з Лісбет Саландер віч-на-віч належали до розряду конфіденційних.