Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
Допит Ульріки фон Лібенсталь тривав трохи більше сорока хвилин і супроводжувався вивченням щомісячних звітів Б’юрмана.
Насамкінець допиту Анніка Джанніні поставила одне-єдине питання.
— Ви були в спальні адвоката Б’юрмана в ніч із сьомого на восьме березня дві тисячі третього року?
— Звичайно, ні.
— Значить, ви не маєте ані найменшого уявлення про те, правдиві відомості моєї підзахисної чи ні?
— Висунуте проти адвоката Б’юрмана звинувачення безглузде.
— Це ваша точка зору. Ви можете скласти йому алібі або якимсь іншим чином документально підтвердити, що він не ґвалтував мою підзахисну?
— Звісно, не можу. Але правдоподібність…
— Дякую. Це все, — сказала Анніка Джанніні.
Близько сьомої години вечора Мікаель Блумквіст зустрівся із сестрою в офісі «Мілтон сек’юриті» біля Шлюзу, щоб підбити підсумки дня.
— Все було приблизно так, як ми й гадали, — сказала Анніка. — Екстрьом купився на автобіографію Саландер.
— От і добре. Як вона тримається?
Анніка раптом розсміялася.
— Вона тримається чудово і постає кінченою психопаткою. Поводиться абсолютно природно.
— Гм.
— Сьогодні в основному йшлося про Сталлархольм. Завтра черга Госсеберґи — допит співробітників з технічного відділу і таке інше. Екстрьом намагатиметься довести, що Саландер поїхала туди з метою вбити батька.
— Ясно.
— Але у нас може виникнути технічна проблема. Сьогодні після обіду Екстрьом викликав Ульріку фон Лібенсталь з комітету з нагляду за органами опіки та піклування, і та завела мову про те, що я не маю права представляти Лісбет.
— Як це?
— Вона вважає, що, оскільки Лісбет визнано недієздатною, вона не має права сама вибирати собі адвоката.
— Он як?
— Тобто суто технічно я не можу бути її адвокатом без схвалення комітету з нагляду за органами опіки та піклування.
— І?
— Суддя Іверсен повинен завтра вранці оголосити про свою позицію з цього питання. Я з ним нашвидку переговорила після закінчення судового засідання. Думаю, він дозволить мені представляти її й далі. Я аргументувала тим, що для протестів у комітету було три місяці і що дещо самовпевнено виступати з подібною заявою, коли процес уже почався.
— На п’ятницю як свідка викликано Телебор’яна. Пам’ятай, його допитувати повинна ти.
У четвер, вивчивши калібри і фотографії та вислухавши багатослівні висновки технічної експертизи щодо подій у Госсеберзі, прокурор Екстрьом твердо заявив, що всі докази вказують на намір Лісбет Саландер розшукати батька з метою його вбити. Головний акцент у ланцюжку доказів робився на те, що вона привезла з собою до Госсеберґи стрілецьку зброю — польський пістолет «Р-83 Ванад».
Той факт, що Олександр Залаченко (згідно з розповіддю Лісбет Саландер) або, можливо, вбивця поліцейського Рональд Нідерман (згідно із свідченням, залишеним Залаченком до того, як його вбили в Сальгренській лікарні), у свою чергу, намагався вбити Лісбет Саландер і закопав її в ямі посеред лісу, аж ніяк не пом’якшував тієї обставини, що вона, вистеживши батька в Госсеберзі, поїхала туди з метою вкоротити йому віку. Їй до того ж майже вдалося втілити задум у життя, коли вона вдарила його сокирою по обличчю. Екстрьом наполягав на тому, щоб Лісбет Саландер судили за спробу вбивства або його підготовку, а також — у будь-якому разі — за завдання тяжких тілесних ушкоджень.
За словами самої Лісбет Саландер, вона поїхала до Госсеберґи з метою зустрітися з батьком і змусити його зізнатися у вбивстві Даґа Свенссона та Міа Берґман. Ця заява мала надзвичайну важливість для визначення наміру.
Коли Екстрьом закінчив допит свідка Мелкера Ханссона з технічного відділу поліції Ґетеборґа, адвокат Анніка Джанніні поставила тому кілька коротких питань.
— Пане Ханссон, серед усіх отриманих вами даних чи є бодай один факт, спираючись на який ви могли б викрити Лісбет Саландер у брехні відносно мети її поїздки до Госсеберґи? Ви можете довести, що вона поїхала туди з метою вбити батька?
Мелкер Ханссон трохи подумав.
— Ні, — відповів він зрештою.
— Отже, ви не можете нічого сказати з приводу її наміру?
— Не можу.
— Значить, висновок прокурора Екстрьома, хай красномовний і багатослівний, є лише припущенням?
— Гадаю, так.
— Лісбет Саландер заявила, що привезла із собою польський пістолет «Р-83 Ванад» суто випадково, оскільки просто не знала, як їй вчинити із зброєю, відібраною напередодні в Сталлархольмі в Сонні Ніємінена, і тримала його в сумці. Чи є серед технічних доказів що-небудь, що спростовує цю заяву?