Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
Перед появою в залі суду вона ще посилила цей стиль, так що вийшла мало не пародія.
І Мікаель раптом зрозумів, що це не випадковість, а частина стратегії Анніки.
Якби Лісбет Саландер прийшла рівненько зачесана, в наглухо застебнутій блузці й акуратних туфельках, вона виглядала б як ошуканка, що намагається втертися в довір’я до суду. Тепер же вона постала сама собою, а не кимось іншим. Правда, в дещо перебільшеному варіанті — для більшої ясності. Вона не вдавала того, ким не була. Вона демонструвала суду, що в неї немає причин соромитись чи прикидатися. Якщо суду її вигляд неприємний, то це не її проблема. Суспільство висунуло проти неї низку звинувачень, а прокурор притягнув до суду. Своїм неприкрашеним виглядом вона відразу дала знати, що збирається відхиляти прокуророві міркування як нісенітницю.
Вона рухалася впевнено і сіла на вказане їй місце, поряд зі своїм адвокатом. Потім обвела поглядом залу. В її погляді не відчувалося жодної цікавості — здавалось, вона намагається розгледіти і запам’ятати людей, що вже засудили її на сторінках газет.
Мікаель побачив її вперше з того часу, як вона, мовби скривавлена і нежива лялька, лежала на кухонному дивані в Госсеберзі, і більше ніж через півтора року після того, як вони востаннє зустрічалися за нормальних обставин — якщо вислів «нормальні обставини» взагалі можна було вжити до Лісбет Саландер. На кілька секунд вони зустрілись очима. Вона ненадовго затримала на ньому погляд, але не виявила жодних ознак пізнавання, зате уважно вивчила яскраві синяки, що вкривали Мікаелеву щоку і скроню, та хірургічний пластир на його правій брові. На якусь частку секунди Мікаелю здалося, що він бачить в її очах натяк на посмішку, але він не був упевнений, привиділося йому це чи ні. Потім суддя Іверсен постукав по столу і почав судовий розгляд.
Публіка була в залі суду загалом тридцять хвилин, протягом яких вислухала вступну промову прокурора Екстрьома, який перерахував усі пункти обвинувачення.
Всі журналісти, за винятком Мікаеля Блумквіста, старанно записували, хоча вже наперед знали, у чому Екстрьом збирається її звинуватити. Мікаель свій матеріал уже написав і прийшов до суду лише для того, щоб позначити свою присутність і зустрітися поглядом з Лісбет Саландер.
Вступне слово Екстрьома забрало трохи більше двадцяти двох хвилин. Потім настала черга Анніки Джанніні. Її промова тривала тридцять секунд. Говорила вона чітко і впевнено.
— З боку захисту ми відхиляємо всі пункти обвинувачення, крім одного. Моя підзахисна визнає свою відповідальність за незаконне носіння зброї, а саме балончика із сльозоточивим газом. За всіма іншими пунктами обвинувачення моя підзахисна заперечує свою відповідальність або злочинний намір. Ми доведемо, що твердження прокурора помилкові і що моя підзахисна стала жертвою грубих правопорушень. Я вимагатиму визнання моєї підзахисної невинною, скасування постанови про її недієздатність і її цілковитого виправдання.
Репортери зашелестіли паперами. Стратегія адвоката Джанніні нарешті прояснилася і виявилася для репортерів цілковитою несподіванкою. Вони в основному гадали, що Анніка Джанніні пошлеться на психічне захворювання обвинуваченої і постарається таким чином зняти з неї відповідальність. Мікаель раптом усміхнувся.
— Он як, — сказав суддя Іверсен, щось записуючи. Він поглянув на Анніку Джанніні. — Ви закінчили?
— Це вся моя заява.
— Чи хоче прокурор щось додати? — спитав Іверсен.
Ось тут прокурор Екстрьом і зажадав, щоб справа слухалася за зачиненими дверима. Він послався на те, що йдеться про психічний стан і благополуччя нещасної людини, а також про деталі, які можуть завдати шкоди безпеці держави.
— Я думаю, ви натякаєте на так звану історію Залаченка, — сказав Іверсен.
— Цілком правильно. Олександр Залаченко прибув до Швеції як політичний біженець, шукаючи захисту від жахливої диктатури. Незважаючи на те що пан Залаченко помер, існують деякі моменти, пов’язані з його долею, які як і раніше мають секретний характер. Тому я наполягаю на тому, щоб судовий розгляд проходив за зачиненими дверима і щоб на його особливо делікатні фрагменти поширювалася вимога нерозголошення службової таємниці.