Мистецтво кохання

631] Все це дрібниці! Набреше, бува, з чого сам би сміявся: 632]     Всеньке жіноцтво, мовляв, сам перепробував я! 633] Всіх не торкнеться, це так, та зачепить ім'я — і неслава 634]     Навіть на цноті самій темне тавро покладе. 635] Йди й запирай тепер, стороже клятий, ворота дубові, 636]     Двері міцні зачиняй хоч і на сотню замків — 637] Що з тих старань, як чутки розпускає брехливий коханець — 638]     Хоче, щоб вірили в те, в чому насправді програв. 639] Ми ж хіба зронимо скромне слівце про свій успіх любовний, 640]     А щодо втіх, то на них — мовчанки вірна печать. 641] Перша засада — не бачити в подрузі вади якоїсь: 642]     Тут не один привітав короткозорість свою. 643] Чи дорікав крилоногий герой Андромеді за те, що 644]     Личко її чарівне надто вже смагле було? 645] Ще Андромаху візьми: зависокою всім видавалась — 646]     Гектор її лиш один просто стрункою вважав. 647] Щось тобі прикре? Стерпи: стане милим. Докучливе? Згладить 648]     Час: лиш спочатку любов, пильна, завважує все. 649] Поки із стовбуром ще не з'єдналась прищеплена гілка, 650]     Навіть легкий вітерець може її відламать. 651] Та незабаром вона й буревію опертися зможе, 652]     Й дереву свіжу снагу, з ним поєднавшися, дасть. 653] Так день при дневі меншає вад у любки твоєї: 654]     Що неприємним було — згодом не є вже таким. 655] Запах бичачої шкіри, скажімо, гидкий на початку, 656]     Всоте понюхай її — запаху наче й нема. 657] Вадам ще й назвами можна зарадити: в дівчини шкіра — 658]     Мов іллірійська смола — буде "смаглявка" тобі; 659] Зиза — Венера; котра світлоока — буде Мінерва; 660]     Висохлу, ледве живу — зграбною тут же назви; 661] Звинною — надто низьку; повненькою — добру товстуху: 662]     Що кожній ваді близьке, тим і приховуй її. 663] Не дізнавайся про вік, не питай, при якому родилась 664]     Консулі: хай цьому лік цензор суворий веде. 665] Надто — коли відцвіла, коли весни її — вже позаду 666]     Й по волоскові щодня сивінь вискубує вже. 667] Є в цьому віці, навіть у старшому, чар свій, юначе: 668]     Ця нива жниво дає, цю — засівати пора. 669] Поки снага молода — підставляйте труднощам плечі: 670]     Кроком нечутним ось—ось старість надсуне хмурна. 671] Тож або море — веслом, або ниву крайте залізом, 672]     Чи до гартованих рук зброю жорстоку беріть, 673] Чи своє тіло, і міць, і труди віддавайте обранкам: 674]     Діло це теж бойове, здобич і тут чимала! 675] В старших кмітливості більше, завваж; до неї додай ще 676]     Досвід, а він лиш один робить з людини митця! 677] Навіть перебіг років чепурінням вони сповільняють — 678]     Хочуть і в віці бабусь юними бути на вид. 679] Лиш забажай — і на сотні ладів тебе стануть кохати, 680]     Вигадці їхній, повір, заздрити може й маляр! 681] Щоб насолоди сягнуть, не треба таким заохоти: 682]     Тут як йому, так і їй рівна слугує жага. 683] Гидко й лягати, коли лиш один розкошує в постелі 684]     (Ось чому рідше вдаюсь до хлопчаків по любов). 685] Що то за жінка, яка лиш тому віддається, що — жінка, 686]     В думці ж навіть тоді вовну завзято пряде. 687] Втіху давати з обов'язку? Ні, не для мене ця втіха! 688]     Будь ти хоч кралею з краль — ласки не треба мені! 689] Слухати любо зате, як вона зізнається в розкошах, 690]     Як поспішать не дає — хоче продовжити їх. 691] Хочу жагою потьмарені очі велительки бачить — 692]     Як, переможена, все ж млосно пручається ще. 693] Втіхи ті — не для зелених ще (так повеліла природа): 694]     Можна їх звідать лише після семи п'ятиріч. 695] Квапишся — пий молоде, а мені — що за консулів давніх 696]     В амфори влите було — п'яного дайте вина! 697] Тільки розлогий платан — окриття від пекучого Феба, 698]     Та, що молодша, трава — надто шорстка для стопи. 699] Чи Герміоні б ти, а не Єлені надав перевагу? 700]     Горгу б хіба подивляв більше, ніж матір її? 701] Тож дочекавшись утіх, що дарує нам пізня Венера, 702]     Будеш, повір, смакувать щонайсолодші плоди! 703] Втім, нашу парочку вже прийняло втаємничене ложе: 704]     Музо, не входьмо туди! Перед дверми зупинись! 705] Наймилозвучніша мова сама там без тебе пливтиме 706]     І бездіяльною там ліва не буде рука: 707] Знатимуть пальці, за що їм узятись на ніжних частинах 708]     Тіла, куди тайкома стріли пускає Амур. 709] Із Андромахою так забавлявсь найхоробріший Гектор — 710]     Не на одній лиш війні користь од нього була. 711] Так — із лірнеською бранкою велет Ахілл, як по битві, 712]     Втомлений, ложе м'яке тілом могутнім гнітив. 713] Пестив тебе, Брісеїдо, руками, що кров'ю фрігійців 714]     Часто багрились, і ти не відтручала тих рук! 715] Може, й сама грайливо тяглась до них, нездоланних, 716]     Як лиш до любощів хіть заполонила тебе. 717] Поспіх, повір мені, — тільки завада втіхам любовним: 718]     Крок по крокові тут, якнайповільніше йди! 719] Знайдеш місця, що до них дає з радістю жінка торкатись, — 720]     От і торкайся до них, соромом тут не в'яжись! 721] Сам же помітиш в очах її мовби вогні перелітні: 722]     Так по тремтливій воді сонце, бува, пробіжить. 723] Далі почнуться жалі, воркотіння, зітхання солодкі 724]     Й ті, що забаві такій гарно сприяють, слова. 725] Лиш під вітрилом тугим не вихоплюйся ти вперед неї, 726]     Поперед тебе й вона поспіхом хай не пливе: 727] Разом ідіть до мети! Впадете водночас у знемозі — 728]     То привітайте себе: повною втіха була! 729] Тим і керуйсь, коли час є, коли тобі, мов крадієві, 730]     Страх не велить чимскоріш діло вести до кінця. 731] Ну, а коли зволікать небезпечно — до весел візьмися, 732]     Чвалом пусти скакуна, хвацько його приострож! 733] Ось і праці кінець! Тож подай мені, вдячне юнацтво, 734]     Пальму й чоло увінчай з мирту вінком запашним! 735] Як Подалірій був першим цілителем серед данайців, 736]     Як Еакід — кулаком, Нестор — брав мовою верх, 737] Даром пророцтва — Калхант, войовничістю — син Теламона, 738]     Віжками — Автомедонт, так я в любові мастак! 739] Шану складіть мені, чоловіки, як співця мене славте, 740]     Світом із уст у вуста ймення моє хай летить! 741] Гарну я вклав вам до рук, як Вулкан — Ахіллові зброю: 742]     Як володів нею він, так ви й себе покажіть! 743] Хто ж амазонку звоює мечем моїм, хай на трофеях 744]     Напис залишить такий: "Учнем Назона я був". 745] Хочуть, однак, послухать мене також ніжні дівчата: 746]     Книги наступної зміст — це настанови для них.