Мистецтво кохання

001] На амазонок данайцям я зброю дав, зараз озброю, 002]     Пентесілає, тебе й тих, що з загону твого. 003] Йдіть рівносильними в бій! Перемогу дарує Діона 004]     Й той, хто над світом усім пурхати звик, — її син. 005] Несправедливо було б, якби збройні — на голих рушали, 006]     Взяти вам гору, мужі, тільки б ганьбою було. 007] Тут не один дорікне: "Хочеш зміям додати отрути? 008]     Хижу вовчицю пустить до безборонних кошар?" 009] Похибки небагатьох не спішіть на всіх перекласти: 010]     В кожної вчинки свої, кожну за ними й судіть. 011] Ганить Єлену молодший Атрід, а сестру, Клітемнестру, — 012]     Старший; підставу на це мають обидва брати. 013] Через Талая дочку, Еріфілу, нащадок Еклея 014]     В темінь Аїда, живий, з кіньми живими спустивсь. 015] Два п'ятиріччя зате Пенелопа чекала на мужа, 016]     Поки блукав він, а ще — стільки ж, коли воював. 017] А Філакіда жона? Хіба ж не вона передчасно 018]     За чоловіком своїм, кажуть, в могилу зійшла? 019] Й Феретіада дружину згадай: вона впала в обійми 020]     Смерті, аби при житті міг залишитися муж 021] "Ось я, візьми, Капанею, мене! Поєднаймося прахом!" — 022]     Кинулась, мовивши так, Іфіса донька в огонь. 023] Зрештою, Мужність — це жінка: жіноче ім'я в неї, одяг — 024]     От і сприяє жінкам — в тому нема дивини. 025] Втім, у науці своїй я висот аж таких не сягаю, 026]     Та й над суденцем моїм — чи не найменше з вітрил. 027] Я — пустотливої втіхи наставник, легкого кохання: 028]     Знатимеш, як тобі слід жіночці—любці годить. 029] Жінці перед вогнем, перед стрілами встоять нелегко — 030]     Чоловікам той вогонь, стріли ті менше грозять. 031] Часто, власне, вони на обман ідуть, а не дівчата — 032]     Тут, хоч як приглядайсь, не запримітиш вини. 033] Вигнав колхідянку зрадник Ясон (не дивився, що — мати!) 034]     Й другу в обійми свої підлий узяв Есонід. 035] Ну, а Тесей? Через нього сама, в чужині Аріадна 036]     На узбережжі морськім чайок лякалась усе. 037] А запитай, чому Дев'ять доріг, хоч одна лиш дорога, — 038]     "Тут за Філлідою гай, — скажуть, — тужив, осипавсь". 039] Гість твій (вершина чеснот!) залишив тобі меч свій, Дідоно, 040]     Й смерті причиною став — плата за ласку твою! 041] Що вас згубило? Не вміли любить: бракувало мистецтва —