Ходіння по муках
- Автор: Толстой Олексій Миколайович
- Год: 1972
- Язык: украинский
- Год: "Дніпро"
- Жанр: Военная проза
Электронная книга - «Ходіння по муках». Краткое содержание книги:
— Слухаю! — Дроздовський обернувся і грюкнув за собою дверима.
Денікін довго ще похитував головою, думаючи над склянкою чаю. Вдалині вибухнув останній залп, і ніч затихла.
Операція проти Тихорєцької задумана була за планом розгортання армії на широкому шістдесятиверстовому фронті. Спочатку треба було очистити плацдарм від окремих загонів і партизанських частин. Це було доручено молодому генералові Боровському: він за дві доби з боями пройшов сто верст, зайнявши ряд станиць. В історії громадянської війни це був перший, як його називали, «рейд» в тилах противника.
Добровольча армія розгорнулась на очищеному плацдармі. Тридцятого Денікін дав короткий наказ: «Завтра, першого липня, оволодіти станцією Тихорєцькою, розбивши противника, що групується в районі Терновської — Тихорєцької…» Вночі колони вирушили, широкими обіймами охоплюючи Тихорєцьку. Більшовики після короткої перестрілки почали відступати до укріплених позицій.
Тут уже не було того відчайдушного опору, як тиждень тому. Падіння Білої Глини спричинило замішання. Припинився наступ Сорокіна. Жертви, — тисячі полеглих у кривавому бою, — були марні. Противник рухався, як машина. Уява в десять разів перебільшувала сили добровольців. Розповідали, що з усієї Росії хмарами сходяться до Денікіна офіцери, що кадети не дають пощади нікому, що, як тільки вони очистять край, слідом прийдуть німці. Калнін, командуючий тихорєцькою групою, сидів, як паралізований, у своєму поїзді на станції Тихорєцькій. Коли він побачив, що полчища денікінців підходять з чотирьох боків, він занепав духом і наказав відступати.
О дев’ятій годині ранку бій затих, червоні війська відійшли на укріплене півкільце. Калнін замкнувся в купе і ліг подрімати, певний, що бою сьогодні більше не буде. Добровольці тим часом продовжували глибокий обхват противника, рухаючись по полях у густій пшениці. Над полудень їх крайні фланги зімкнулися і вийшли з півдня в тил. Корніловський полк кинувся на станцію і без втрат захопив її. Залізничники поховались. Калнін зник, — в купе валявся його кашкет і чоботи. Поруч у купе був знайдений його начальник штабу, генерального штабу полковник Звєрєв: він лежав на підлозі з розваленим черепом. На койці ниць, закривши голову хусткою, ще дихала його дружина з простріленими грудьми.
Після цього добровольчим колонам залишалося тільки стиснути в лещатах Червону Армію, позбавлену командування, відрізану від бази й доріг. До вечора вони громили її з гармат і кулеметів. Люди металися в півкільці, свинцевий ураган косив в обличчя і в спину. Ошалілі люди піднімалися з окопів, кидались у штикові атаки і скрізь знаходили смерть. Надвечір Кутепов перепинив єдиний ще вільний шлях на північ і вогнем та холодною зброєю знищив групу червоних, яка пробивалася до залізниці. Смерком усе перемішалося в густій пшениці — і червоні й білі. Командири, бігаючи, як перепелиці в хлібі, збирали офіцерів і знову кидали в бій. В одному місці з окопів викинули на штиках хустки. Кутепов з офіцерами підскакав і був зустрінутий залпом і лютими матюками. Він утік, пригнувшись до шиї коня. Наказ головнокомандуючого був — не розстрілювати полонених; але ніхто не наказував їх брати.
Вранці Денікін повільно об’їжджав поле бою. Куди тільки не глянь — пшениця була витолочена. В розкішній синяві плавали стерв’ятники. Денікін поглядав на лінії окопів, що крутилися по полях через стародавні могили й балки; з них стирчали руки, ноги, мертві голови, мішками валялися тіла. Він був у ліричному настрої і, напівобернувшись, щоб до нього підскакав ад’ютант, промовив задумано:
— Та це ж усе руські люди. Жахливо. Немає повної радості, Василю Васильовичу…
Перемога була повна. Тридцятитисячна армія Калніна була розгромлена, перебита й розігнана. Тільки сім ешелонів червоних встигло проскочити в Катеринодар. Армія Сорокіна відрізувалась. Роз’єднувались остаточно окремі групи червоних військ: східна, в районі Армавіра, і приморська — Таманська армія. Денікінці захопили величезну здобич: три броньованих поїзди, броньові автомобілі, п’ятдесят гармат, аероплан, вагони гвинтівок, кулеметів, снарядів, багате інтендантське майно.
Враження від перемоги було приголомшливе. Отаман Краснов у новочеркаському соборі служив молебні й виголошував перед військами промову не гірш за свого друга — імператора Вільгельма. Хоч за три тижні денікінці втратили четверту частину армії, але склад її до перших чисел липня подвоївся: йшов безперервний потік добровольців з України, Новоросії, Центральної Росії; вперше почали формуватися військовополонені червоноармійці.