Ходіння по муках
- Автор: Толстой Олексій Миколайович
- Год: 1972
- Язык: украинский
- Год: "Дніпро"
- Жанр: Военная проза
Электронная книга - «Ходіння по муках». Краткое содержание книги:
Уже смеркло. Бій вщухав. Денікін, заклавши повні руки за спину, червоний і нахмурений, ходив по перону вокзалу. Юнкери з жартами і сміхом, — як жартують після смертельної небезпеки, що минула, — носили мішки з піском, укладали їх на відкриті платформи, встановлювали кулемети на саморобному бронепоїзді. Зрідка, стрясаючи повітря, доносився гарматний постріл, — це на півночі за Шабліївкою били з червоного бронепоїзда. Останній снаряд звідти впав коло мосту через Манич, там, де на сивій конячині сидів генерал Марков. Він не спав, нічого не їв і не курив дві доби і був роздратований тим, що Шабліївку зайняли не так, як йому хотілось. Станцію займав сильний загін з артилерією і броньовиками. Вчора, одинадцятого, і сьогодні цілий день його обхідна колона билась уперто й без успіху. Швидке щастя на цей раз зрадило його. Втрати були величезні. І тільки надвечір, очевидно в зв’язку з загальною обстановкою, більшовики, що займали Шабліївку, відступили.
Трохи перехилившися з сідла, він придивлявся до не- виразних обрисів кількох трупів, що лежали в застиглих позах, так, як їх застала смерть. Це були його офіцери, кожен з них у бою вартий був цілого взводу. Зовсім безглуздо, через якусь млявість його розуму, було вбито й поранено кількасот найкращих бійців.
Він почув стогін, хрипучі зітхання людини, яка наче прокидалась від кошмару, якесь шипіння. З передмостового окопу підвівся офіцер і зараз же упав животом на бруствер. Закректавши, обперся, насилу підняв ногу, виліз і став непорушно дивитись на велику ясну зірку в згасаючому заході. Покрутив оббритою головою, застогнав, пішов, спотикаючись, побачив генерала Маркова. Взяв під козирок, одірвав руку:
— Ваше превосходительство, я контужений.
— Бачу.
— Я дістав постріл у спину.
— Даремно…
— Я контужений з спини в голову з револьвера впритул… Мене намагався вбити вільноопреділяючийся Валер’ян Онолі…
— Ваше прізвище? — різко спитав Марков.
— Підполковник Рощин…
Якраз у цю хвилину, востаннє, вистрілила шестидюймова гармата з червоного бронепоїзда, що відходив на північ. Снаряд, виючи, промчав над темним степом. Сива конячина генерала, злякавшись, прищулила вуха, почала сідати. Снаряд шарахнув з неба й розірвався за п’ять кроків від Маркова.
Коли розвіявся пил і дим, Вадим Петрович Рощин, відкинений вибухом, побачив на землі сиву конячину, що хвицала повітря, і коло неї — розкинуте маленьке бездиханне тіло. Рощин, підвівшись, закричав:
— Санітари! Убито генерала Маркова!
Зайнявши Торгову, Добровольча армія повернула на піеніч, на Великокняжеську, з подвійною метою: щоб допомогти отаманові Краснову очистити Сальський округ від більшовиків і щоб міцніше забезпечити свій тил з боку Царицина. Великокняжеську взяли без значних втрат, але й успіху не вдалося розвинути, бо в нічному бою кінний загін Будьонного збив і розтріпав козачі частини Ерделі і не дав їм переправитись через Манич.
Під самою станцією мало не загинув перший добровольчий бронепоїзд. З нього помітили, як біг паровоз під білим прапором і, вважаючи, що це парламентери, припинили вогонь. Але паровоз летів, не зменшуючи ходу, безперервно свистячи. Аж в останню хвилину з бронепоїзда догадались дати по ньому кілька пострілів впритул. Проте зіткнення сталося, одна платформа була розбита, і паровоз перекинувся — він був облитий нафтою і обвішаний бомбами. На кілька хвилин усе поле бою зацікавилось цим кадром з американського фільму.
Передавши район донському командуванню, залишивши загонам станичників самим кінчати з місцевими більшовиками, Денікін знову повернув на південь, щоб оволодіти дуже важливим вузлом — станцією Тихорєцькою, яка з’єднувала Дон з Кубанню, Чорномор’я з Каспієм. Він ішов назустріч великим небезпекам. На шляху лежали два великих іногородніх села — Піщанокопське й Біла Глина — вогнища більшовизму. Їх спішно укріплювали. Армія Калніна гарячково окопувалась під Тихорєцькою. Армія Сорокіна заспокоїлась на той час від паніки і починала налягати з заходу. Перегруповувалися розбиті на Маничі частини червоних, переходили з тилу в наступ. З багатьох станиць висилалося ополчення.